Вікіпедія

Антуан Аржаковський

французький історик і теолог

Антуан Аржаковський (фр. Antoine Arjakovsky; нар. 5 жовтня 1966, Париж, Франція) — французький історик та богослов російського походження, професор, доктор історичних наук. У 2004—2011 роках був директором Інституту екуменічних студій Українського католицького університету[3][4].

Антуан Аржаковський
фр. Antoine Arjakovsky
Народився5 жовтня 1966(1966-10-05) (58 років)
Париж, Франція
Країна Франція
Діяльністьісторик, публіцист, громадський активіст
Галузьісторія християнства[1] і історія культури[1]
Alma materВища школа соціальних наук
Знання мовфранцузька[2][1]
ПосадаДиректор із наукових досліджень Коледжу Бернардинів[fr]
МатиHélène Arjakovsky-Klépinined

Життєпис

ред.

Народився Антуан Аржаковський 5 жовтня1966 року в Парижі. Учений історик, закінчив історичний факультет Сорбонни та Вищу школу соціальних наук (EHESS) у Парижі. У 2000 році захистив докторську дисертацію на тему: «Журнал „Путь“ (1925—1940): Поколение русских религиозных мыслителей в эмиграции». Викладав у кількох європейських та американських університетах, Києво-Могилянській академії, Українському католицькому університеті, МДУ імені М. В. Ломоносова, Левенському католицькому університеті, Міжнародному центрі педагогічних досліджень[fr], Університеті Нотр-Дам.

У 1994—1998 роках очолював Французький університетський коледж при МДУ імені М. В. Ломоносова. У 1989—2002 роках працював у Міністерстві закордонних справ Франції.

У 1998—2002 роках аташе з культури та освіти Посольства Франції в Україні та співдиректор Французького культурного центру. У 2004 році разом з отцем Іваном Дацьком заснував Інститут екуменічних студій в Українському католицькому університеті.[5] З вересня 2011 року директор із наукових досліджень Коледжу Бернардинів[fr]. Автор багатьох публікацій, монографій, книг.[6]

Антуан Аржаковський є православним мирянином, вірним російського екзархату Константинопольського патріархату в Західній Європі.

Бібліографія

ред.

Книги

ред.
  • Аржаковский А. Журнал «Путь» (1925—1940): Поколение русских религиозных мыслителей в эмиграции. — Киев : Феникс, 2000. — 656 с. (рос.)
  • Аржаковський А. Бесіди з Блаженнішим Любомиром Гузаром: до постконфесійного християнства. — Львів : Український католицький університет, 2006. — 144 с.
  • Arjakovsky A. Church, Culture and Identity: Reflections on Orthodoxy in the Modern World. — Lviv : Ukrainian Catholic University, 2007. — 160 p. (англ.)
  • Arjakovsky A. Pour une démocratie personnaliste. — Paris : Lethielleux, 2013. — 128 с. (фр.)
  • Arjakovsky A. Qu’est-ce que l’orthodoxie ?. — Paris : Gallimard, 2013. — 640 с. (фр.)
  • Аржаковський А. Очікуючи на Всеправославний Собор: духовний та екуменічний шлях. — Львів : Український католицький університет, 2013. — 450 с.
    • Аржаковський А. Очікуючи на Всеправославний Собор: духовний та екуменічний шлях. — Львів : Український католицький університет, 2014.
  • Arjakovsky A. Russie-Ukraine, de la guerre à la paix ?. — Paris : Parole et Silence, 2014. — 352 p. — ISBN 2889183300. (фр.)
    • Аржаковський А. Розбрат України з Росією: стратегія виходу з піке. — Харків : Віват, 2015. — 256 p. — ISBN 6177246591.
  • Arjakovsky A. Conversations with Lubomyr Cardinal Husar: Towards a Post-Confessional Christianity. — Lviv : Ukrainian Catholic University Press, 2007. — 160 с. (англ.)

Нагороди

ред.

За вагомий внесок у поширені екуменізму та християнських цінностей у публічних сферах під час семінару «Інституту екуменічних студій — сім років: підсумки діяльності та перспективи розвитку» радник міського голови Львова Богдан Панкевич від імені Андрія Садового нагородив Антуана Аржаковсього «Золотим гербом міста Львова».[7]

Громадська позиція

ред.

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[8]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Антуан Аржаковський завершив діяльність на посаді директора Інституту екуменічних студій. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  4. ↑ АНТУАН АРЖАКОВСЬКИЙ, ДОКТОР ІСТОРИЧНИХ НАУК: «Українці повинні показати світові, що вони є нацією, яку об'єднує не тільки кров і територія, а також цінності: гідність людини, ідеали правової держави і справедливість». Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  5. ↑ Entretien avec Antoine ARJAKOVSKY, directeur émérite de l'Institut d’études œcuméniques de Lviv, et codirecteur du département de recherches Société Liberté Paix au Collège des Bernardin [Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine.](фр.)
  6. ↑ Антуан Аржаковський. Очікуючи на Всеправославний Собор: духовний та екуменічний шлях. — Інститут екуменічних студій. — Львів.- 2013. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  7. ↑ Доктор Антуан Аржаковський: «Я йду, тому що настав час, щоб прийшла нова людина». Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  8. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антуан_Аржаковський&oldid=35896972