Антонія Сантіллі
Антонія Сантіллі[3] (італ. Antonia Santilli; нар. 8 серпня 1949, Спіньо-Сатурнія) — італійська кіноактриса, відома на пострадянському просторі завдяки кінокомедії Неймовірні пригоди італійців в Росії 1973 року.
| Антонія Сантіллі | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Antonia Santilli | ||||
 | ||||
| Народилася | 8 серпня 1949[1][2] (75 років) Спіньо-Сатурнія, Провінція Латина, Лаціо, Італія | |||
| Громадянство |  Італія | |||
| Діяльність | акторка, еротична модель | |||
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца | |||
| IMDb | nm0743472 | |||
|
| ||||
 Антонія Сантіллі у Вікісховищі | ||||
Кар'єра
ред.Закінчила факультет гуманітарних наук Римського університету за спеціальністю сучасна література (1973).
Виступала в аматорському театрі. Працювала моделлю.
Була дублером Орнелли Муті[4] у фільмі Умберто Ленці Ідеальне міце для вбивства (1971).
З 1972 року знімається в кіно. У 1972—1973 роках виконала ролі в 12 фільмах, в основному в еротичних стрічках.
Найкраща роль Антонії Сантіллі - Рина Д'Аніело, дочка Дона Джузеппе в культовому фільмі Фернандо Ді Лео Бос (1973).
Радянсько-італійська комедія Неймовірні пригоди італійців в Росії (1973) - остання роль в її кар'єрі. Прийняла запрошення зніматися в «Італійці», відмовившись від роботи в американській кримінальній драмі Серпіко з Аль Пачіно в головній ролі.
Родина
ред.Вийшла заміж за бізнесмена, народила сина й більше не знімається.
За інформацією на 2017 рік актриса живе на віллі в Римі разом з чоловіком.
Фільмографія
ред.- 1973 — Найкраща сторона Паоліни — Паоліна
- 1973 — Кинь якір перед новим поворотом
- 1973 — Неймовірні пригоди італійців у Росії — Ольга, внучка російської актриси-балерини, яка емігрувала до Італії після революції
- 1973 — Він і я — Флавія Протті
- 1973 — Проповідник
- 1973 — Бос — Рина Д'Аньєло
- 1972 — Декамеротікус — Памела
- 1972 — Моє тіло в люті — Сильвія
- 1972 — Fratello homo sorella bona — Чіяріна
- 1972 — Боккаччо
- 1972 — Дякую, синьйори путани
Література
ред.- Manlio Gomararasca, Davide Pulici: 99 Donne. Milano, 1999.
- Manlio Gomararasca, Davide Pulici: Nocturno Dossier n.36: Le sorelle di Venere. Luglio, 2005
Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Антонія Сантіллі. https://kinoafisha.ua (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
- ↑ Marco Giusti, Dizionario dei film italiani stracult, Frassinelli Editore, Roma, 1999.
Посилання
ред.- Antonia Santilli на сайті IMDb (англ.)
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |