Антоніу Гоміш Леал

португальський поет

Анто́ніу Дуа́рте Го́міш Леа́л (порт. António Duarte Gomes Leal; *6 червня 1848(18480606), Лісабон — 29 січня 1921, там же) — португальський поет, визначний представник визвольного руху в Португалії.

Антоніу Гоміш Леал
порт. António Duarte Gomes Leal
Народився6 червня 1848(1848-06-06)[1][2]
Лісабон, Португалія
Помер29 січня 1921(1921-01-29)[1][2] (72 роки)
Лісабон, Португалія
Країна Португалія
 Португальське королівство
Діяльністьпоет, журналіст, письменник, літературний критик
Знання мовпортугальська

З життя і творчості

ред.

Антоніу Дуарте Гоміш Леал народився 6 червня 1848 року в столиці Португалії місті Лісабоні.

Гоміш Леал був ярим прибічником позитивізму, визначний представник визвольного руху в Португалії. За вірш «A traição, carta a el rei D. Luiz» (опублікований у 1881 році) поетові присудили ув'язнення.

Його натхненні твори, за духом почасти близькі творчості Герра Жункейру, відзначаються, на думку низки літературних критиків, великою силою й революційними настроями.

Бібліографія

ред.
  • A Fome de Camões: Poema em 4 cantos (1870) (eBook)
  • O Tributo do Sangue (1873)
  • A Canalha (1873)
  • Claridades do Sul (1875) (eBook)
  • A Fome de Camões (1880)
  • A Traição (1881)
  • O Renegado: A Antonio Rodrigues Sampaio, carta ao velho pamphletario sobre a perseguição da imprensa (1881) (eBook)
  • História de Jesus para as Criançinhas Lerem (1883)
  • O Anti-Christo (1884)
  • Troça à Inglaterra (1890)
  • Fim de um Mundo (1899)
  • A Morte do Rei Humberto (1900)
  • O Jesuíta e o Mestre Escola (1901)
  • A Mulher de Luto (1902)
  • Serenadas de Hylario no Ceo
  • Senhora da Melancolia (1910)

Примітки

ред.

Джерела та посилання

ред.