Антипатр з Тарса

філософ-стоїк

Антипатр з Тарса (грец. Ἀντίπατρος; бл. 200 — бл. 129 до н. е.) — філософ-стоїк, учень і послідовник Діогена Вавилонського, вчитель Панетія Родоського, Діонісія Кіренського та Гая Блоссія. Він писав книги про богів і ворожіння, в основі етики — вища мораль, ніж у його вчителя Діогена.

Антипатр з Тарса
Народився 2 століття до н. е.
Тарс, Мерсін, Туреччина
Помер 129 до н. е.
Діяльність філософ
Галузь філософія
Вчителі Діоген Вавилонський
Відомі учні Мнесарх Афінськийd, Панетій[1], Дардан Афінськийd і Apollonides of Smyrnad[2]
Знання мов давньогрецька
Напрямок стоїцизм
Посада Схоларх стоїчної школиd

Він вчив вірі в Бога як «благословенного, вічного та прихильного до людей», що частково суперечило концепції Хрісіппа.[3]

Наклав на себе руки, прийнявши отруту.

Серед іншого, його робота відома тим, що вона є першоджерелом слова мізогінія (μισογυνία, misogunia). У своєму моральному трактаті, відомому як «Про шлюб» (бл. 150 р. до н. е.).[4] Антипатр стверджує, що шлюб є основою держави, і вважає, що він заснований на божественному (політеїстичному) постанові. Він використовує слово мізогунія, щоб описати тип письма, якого трагік Евріпід уникає, заявляючи, що він «відкидає ненависть до жінок у своїх творах» (ἀποθέμενος τὴν ἐν τῷ γράφειν μισογυνίαν). Потім він наводить приклад цього, цитуючи втрачену п’єсу Евріпіда, в якій вихваляються заслуги сумлінної дружини.[5]

Примітки ред.

Посилання ред.

  • Smith, William, ed. (1870). «Antipater, of Tarsus». Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. pp. 203—204.
Попередник:
Діоген Вавилонський
Лідер стоїчної школи
Наступник:
Панетій