Відкрити головне меню

А́нна Саво́йська (13061365) — візантійська імператриця, регент.

Анна Савойська
Giovanna di Savoia
Anna of Savoy.jpg
Народилася 1306(1306)
Турін
Померла 1365
Фессалоніки
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Національність італійка
Діяльність політик, суверен
Титул імператриця
Посада Візантійський імператор
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Савойський дім
Батько Амадей V
Мати Марія Брабантська
Брати, сестри
У шлюбі з Андронік III Палеолог
Діти 2 сини і 2 доньки

ЖиттєписРедагувати

Походила з Савойської династії. Донька Амадея V, графа Савойї, та Марії Брабантської. Народилася у 1306 році, отримавши ім'я Джованна. У 1323 році втратила батька, опинившись під опікою брата Едуарда I. У цей час посилюються дипломатичні контакти між Савойським графством і Візантією з метою підтримки Палеологів у маркізаті Монферрат. У 1326 році Джованна була видана заміж за візантійського співімператора Андроніка III, прийняла православ'я, змінивши ім'я на Анна.

Мешкала певний час з чоловіком в Адріанополі. У 1328 році Андронік III повалив свого діда—імператора Андроніка II й став одноосібним володарем Візантії. Весь час правління намагалася впливати на політичні рішення, підтримуючи прозахідну політику.

У 1341 році після смерті Андроніка III була оголошена регенткою при малолітньому синові-імператорові Іоанні V. Проте за заповітом імператора цивільну адміністрацію очолив Іоанн Кантакузин. Між імператрицею та Контакузином майже з самого початку виник конфлікт. Імператриця запідозрила його в змові — маєтки регента було конфісковано, його друзі та близькі опинилися у в'язниці, а він, оголошений зрадником, уникнув небезпеки, заховавшись у своєму рідному місті Дідімотіка. Там, 26 жовтня 1341, прихильники проголосили Іоанна Кантакузина імператором. Почалася війна, що тривала 6 років. Анна Савойська опиралася на партію зилотів на чолі з Олексієм Апокавком. Союзником регентки стала Болгарія, а Кантакузина — Сербія. У 1343 році регентка спрямувала посланців папі римському Клименту VI щодо згоди на унію між католицькою і православною церквою. Також Анна намагалася дістати підтримку Венеції. Тоді Кантакузин отримав допомогу від Орхана I, бея Османської держави, та Умуру, бея Айдина. Зрештою Анна Савойська і Олексій Апокавк зазнали поразки. У відповідь Анна найняла турків з бейліка Сарухан, але ті спустошили Фракію та околиці Константинополя, не забажавши воювати з Кантакузиним. Скориставшись з цього, генуезці захопили Хіос, а спроби їх відбити спричинили конфлікт з Генуезькою республікою. 1347 року Іоанн Кантакузин увійшов до Константинополя, де його змушено визнали співправителем неповнолітнього імператора Іоанна V Палеолога та одночасно його регентом.

Після втрати влади Анна Савойська деякий час мешкала в Константинополі, але у 1351 році перебралася до Фессалонік, де мала власний суд і скарбницю. Згодом прийняла чернецтво під ім'ям Анастасія. Померла в монастирі 1356 року. Перепохована в Константинополі.

РодинаРедагувати

Чоловік — Андронік III Палеолог, візантійський імператор.

Діти:

  • Марія-Ірина (1327 — після 1356), дружина Михайла Асена IV, співцаря Болгарії
  • Іоанн (1332—1391), імператор
  • Михайло (1337 — після 1370), деспот
  • Ірина-Марія (1384 — д/н), дружина Франческо I Гаттілузіо, сеньйора Лесбоса

ДжерелаРедагувати

  • Alexios G. Savvides, Benjamin Hendrickx (Hrsg.): Encyclopaedic Prosopographical Lexicon of Byzantine History and Civilization. Bd. 1: Aaron — Azarethes. Brepols Publishers, Turnhout 2007, ISBN 978-2-503-52303-3, S. 280—281.
  • Ducas, Historia turco-bizantina 1341—1462, a cura di Michele Puglia, 2008, il Cerchio, Rimini, ISBN 88-8474-164-5
  • Elisabeth Malamut, " Jeanne-Anne, princesse de Savoie et impératrice de Byzance ", dans Elisabeth Malamut et Andreas Nicolaïdes, éd., Impératrices, princesses, aristocrates et saintes souveraines: De l'Orient chrétien et musulman au Moyen Âge et au début des temps modernes, Aix-en-Provence, Presses universitaires de Provence, 2014, p. 85-118