Анжерський апокаліпсис
«Анжерський апокаліпсис» — серія гобеленів, що зображає сцени Одкровення Івана Богослова. Знаходиться у французькому місті Анже. Гобелени створені між 1373 і 1381 роками для Людовика I Анжуйського. Первісно в серії було сім частин, кожна з яких складалася з чотирнадцяти гобеленів — семи з червоним тлом і семи з синім, а також містила зображення великої постаті під балдахіном, що уособлювала самого Івана Богослова. До теперішнього часу збереглись лише 64 гобелени, вони експонуються в спеціальному музеї на території Анжерського замку. Це найбільша в світі серія середньовічних гобеленів.
| Tapisserie de l'Apocalypse | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Jan Boudolfd[1], Nicolas Batailled[1] і Robert Poinçond[2] |
| Замовник: | Людовик І Анжуйський[3] |
| Час створення: | 1373—1381 |
| Висота: | 4,5 м |
| Ширина: | 100 м |
| Матеріал: | Шерсть, шовк |
| Техніка: | tapestry weaved[5] |
| Жанр: | готика[6] |
| Зберігається: | Анже |
| Музей: | Анжерський замок |
 Анжерський апокаліпсис у Вікісховищі | |
Історія
ред.Картони для гобеленів були виконані у 1375–1379 роках нідерландським художником Жаном де Бондолем, який працював при дворі французького короля Карла V. Джерелом для композицій, втілених у серії килимів, слугували мініатюри з рукописних «Коментарів до Апокаліпсису» Беатуса з Льєбани (X століття), манускрипт належав Карлу V. Гобелени були замовлені придворному ткалю Миколаю Батаю для Людовика I Анжуйського. Вони виготовлялися, вочевидь, в Парижі в майстерні Миколая Батая майстром Робером Пуассоном і були завершені близько 1381 року. У XV столітті Рене Добрий, герцог Анжуйський і король Неаполя, подарував їх Анжерському собору.
Гобелени виткані з шовку і шерсті, використані рослинні фарбники — індиго, корінь марени, жовтоцвіт, кармін. У кожного кольору не більше п'яти відтінків. В кінці XVIII і на початку XIX століття серія гобеленів зазнала значної шкоди, оскільки була виставлена в галереї з великими вікнами і фарби вицвіли під дією сонячного і місячного світла. Між 1843 і 1870 роками гобелени були відреставровані.
В кінці 1930-х років цикл ретельно вивчав реформатор мистецтва гобеленів Жан Люрса, який назвав «Анжерський апокаліпсис» «Сикстинською капелою, виконаною з шерсті». Дослідження уславленої нині серії допомогли Люрса сформувати базові принципи гобеленового ткацтва XX століття, яке багато в чому спирається на досвід середньовічних майстрів.
Посилання
ред.
Література
ред.- Савицкая В. Превращения шпалеры. — М.: Галарт, 1995. — ISBN 5-269-00294-9
- Louis Réau, Iconographie de l'art chrétien — Presses universitaires de France 1955
- Liliane DelwasseI La tenture de l'Apocalypse d'Angers — SBN 978-2-85822-968-0
- Giraud-Labalte, Claire: Der Wandteppich der Apokalypse. Rennes 1982 (Amtlicher Kunstführer des Museums)
- Hansmann, Wilfried: Das Tal der Loire. Köln [1976] 13. Auflage 1989. (DuMont Kunst-Reiseführer), S. 259–270
- Erlande-Brandenburg, Alaine: Gotische Kunst. Freiburg-Basel 1984
- Regards sur la tapisserie. Association des conservateurs des antiquités et objets d'art de France; unter Leitung von Guy Massin-Le Goff und d'Étienne Vacquet. Edion Actes Sud, 2002.
- L'Apocalypse d'Angers., Zeitschrift: Dossier de l'art, n°31, August 1996.
- ↑ а б Benton J. R. Materials, Methods, and Masterpieces of Medieval Art — ABC-CLIO, 2009. — P. 199–200. — ISBN 978-0-275-99418-1
- ↑ Joubert F. L'Apocalypse d'Angers et les débuts de la tapisserie historiée // Bulletin Monumental — 1981. — P. 125–140. — ISSN 0007-473X; 2275-5039
- ↑ Benton J. R. Materials, Methods, and Masterpieces of Medieval Art — ABC-CLIO, 2009. — P. 199. — ISBN 978-0-275-99418-1
- ↑ Campbell T. P. Tapestry in the Renaissance: Art and Magnificence — Metropolitan Museum of Art, Yale University Press, 2002. — P. 8. — ISBN 978-1-58839-022-6
- ↑ а б base Palissy
- ↑ Make Lists, Not War — 2013.