Вікіпедія

Ане Брун

Ане Брун (норвезька вимова: [ˈɑ̂ːnə ˈbrʉːn]; справжнє ім’я Ане Брунволл, нар. 10 березня 1976 року) — норвезька авторка пісень, гітаристка та вокалістка саамського походження. З 2003 року записала десять альбомів, вісім з яких — студійні альбоми з оригінальним матеріалом (включаючи збірку дуетів), акустичний альбом та альбом каверів; також випустила три концертні альбоми, дві збірки, один концертний DVD і чотири EP. Ане живе у Стокгольмі, Швеція з 2001 року, де пише, записує та керує власним лейблом (Balloon Ranger Recordings)[2].

Ане Брун
Ім'я при народженні норв. Ane Brunvoll
Псевдо Ane Brun
Народилася 10 березня 1976(1976-03-10)[1] (48 років)
Молде, Мере-ог-Ромсдал
Країна  Норвегія
Діяльність музикантка, співачка, гітаристка, авторка пісень, студійна виконавиця
Знання мов букмол і англійська
Роки активності 1998 — тепер. час
Жанр національна музика
Брати, сестри Mari Kvien Brunvolld
Нагороди
IMDb ID 2080795
Сайт anebrun.com
Ane Brun
Ane Brun

Ранні роки та освіта ред.

Ане Брунволл — дочка юриста Кнута Анкера Брунволла та джазової співачки та піаністки Інгер Йоганн Брунволл. Dиросла в музичній родині в Молде, Норвегія. Її молодша сестра — співачка Марі Квін Брунволл, старший брат — фотограф Бьорн Брунволл.

У 1995 році Ане поїхала вчитися в Бергенський університет, де проходила навчання на курсах іспанської мови, права та музики. У Бергені вона почала писати власний матеріал: грати на гітарі почала у 21, писати пісні у віці 23 років[3]. Провела наступні кілька років, переміщаючись між Барселоною, Осло та Бергеном, заробляла на життя, працюючи в магазинах звукозаписів і барах.

Кар’єра ред.

Відігравши декілька невеликих концертів і записавши перші демо в Бергені в 1999 році, переїхала до Швеції, спочатку до Упсали, а потім до Стокгольма у 2001 році, де почала серйозно займатися музичною кар'єрою.

Дебютний альбом, Spending Time with Morgan Брун записала у 2002 році, він був випущений на лейблі DetErMine, який вона створила разом з Еллекарі Ларссон зі шведської групи The Tiny[4]. Альбом вийшов у 11 європейських країнах у 2003 році завдяки угоді з V2 Music[2].

Після випуску першого альбому гастролювала по Європі.

Продюсером наступного альбому Temporary Dive[5], як і попереднього, виступила Катаріна Натталл. Альбом вийшов у 2005 році у Європі, у 2006 році у США та в Японії у 2007 році. Робота була номінована на нагороди в різних країнах Європи, і того року Ане Брун отримала Spellemannpris[6], норвезький еквівалент Ґреммі, як найкраща артистка[7].

Після співпраці над дуетами, Брун попросила деяких артистів заспівати з нею на повноцінному альбомі під назвою Duets. Альбом вийшов у листопаді 2005 року і включав спільні записи з Роном Сексмітом, Syd Matters і Teitur. Співпраця з гуртом Madrugada над синглом «Lift Me» принесла їй ще одну норвезьку Ґреммі.

Брун провела більшу частину наступних кількох років, гастролюючи по світу з різними сценічними аранжуваннями. Вона грала з повною групою, включаючи струнну секцію, іноді лише з віолончеллю та бек-вокалістками, або сольно з акустичною гітарою.

Один з її турів зі струнним квінтетом записаний і випущений під назвою Live in Scandinavia (2007) з участю Ніни Кінерт і гітариста Стаффана Йоханссона.

У 2008 році Брун випустила третій студійний альбом Changing of the Seasons[8], спродюсований Валгейром Сігурдсоном. До нього увійшли струнні аранжування американського композитора Ніко Мулі. Пізніше того ж року вийшов альбом Sketches[9], до якого увійшли акустичні демо-версії пісень з Changing of the Seasons. Тур Sketches показав урізаний, рідкісний звук, цього разу в гастролі Ане вирушила з музикантами Ребеккою Карійорд, Дженні Абрахамсон та Ліннеа Олссон.

Концерт у Стокгольмському концертному залі вийшов у вигляді альбому та концертного DVD у 2009 році. Пізніше того ж року Брун організувала концерт No More Lullabies, щоб привернути увагу до проблем кліматичної справедливості. 24 жовтня 2009 року вона зібрала 24 відомих шведських виконавців, таких як Робін, Лоуні, Дір, Тітійо та Бенні Андерссон з групи ABBA[10], щоб взяти участь у семигодинному лайві на честь Міжнародного дня боротьби з кліматом 24 жовтня 2009 року[11].

Брун була однією із гостей на студійному альбомі Пітера Габріеля New Blood 2011 року, заспівавши партію Кейт Буш у перезаписаній версії "Don't Give Up"[12]. Згодом її запросили виступити з ним у турі New Blood у 2010 році[13].

Наприкінці 2011 року Брун випустила шостий студійний альбом It All Starts with One[14], спродюсований Тобіасом Фрьобергом.

11 березня 2013 року Брун виконала власну адаптацію «Плач Дідони» з «Дідони й Енея» Генрі Перселла в The Roundhouse в Лондоні[15].

У травні 2013 року випустила збірку пісень з 32 треків за перші 10 років у музичній індустрії під назвою Songs 2003–2013, яка включала чотири нові пісні[16]. У жовтні 2013 року випустила збірку з 20 треків під назвою Rarities[17].

У 2015 році Брун випустила сьомий студійний альбом під назвою When I'm Free[18]. У 2017 році вийшов Leave Me Breathless, колекція каверів на пісні різних виконавців, включаючи Foreigner, Мераю Кері та Radiohead[19]. У 2020 році артистка випустила два альбоми оригінального матеріалу[20]. Спочатку вони мали бути подвійним альбомом, але були видані окремо як After the Great Storm in October[21][22] і How Beauty Holds the Hand of Sorrow у листопаді[23]. Два альбоми були номіновані на премію IMPALA «Європейський незалежний альбом року»[24].

Дискографія ред.

Студійні альбоми ред.

  • Spending Time with Morgan (2003)
  • A Temporary Dive (2005)
  • Duets (2005)
  • Changing of the Seasons (2008)
  • Sketches (2008)
  • It All Starts with One (2011)
  • When I'm Free (2015)
  • Leave Me Breathless (2017)
  • After the Great Storm (2020)
  • How Beauty Holds the Hand of Sorrow (2020)

Живі записи ред.

  • Live in Scandinavia (2007)
  • Live at Stockholm Concert Hall (2009)
  • Live at Berdwardhallen (2018)

Збірки ред.

  • Songs 2003–2013 (2013)
  • Rarities (2013)

EP ред.

  • What I Want (2001)
  • Wooden Body (2001)
  • My Lover Will Go (2004)
  • Do You Remember (2012)

Примітки ред.

  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ а б Brun, Ane - MIC Norsk musikkinformasjon. web.archive.org. 14 березня 2013. Архів оригіналу за 14 березня 2013. Процитовано 7 лютого 2022.
  3. ↑ Jacklyn (28 червня 2020). EXCLUSIVE: Ane Brun Interview. Stage Right Secrets (амер.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  4. ↑ Ane Brun. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  5. ↑ Nast, Condé. A Temporary Dive. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  6. ↑ NRK (28 січня 2006). Ane Brun fikk Spellemannprisen. NRK (nb-NO) . Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  7. ↑ Ane Brun returns to the UK - Listen to Norway. web.archive.org. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 лютого 2022.
  8. ↑ Nast, Condé. Changing of the Seasons. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  9. ↑ Ane Brun - Sketches (рос.), архів оригіналу за 7 лютого 2022, процитовано 7 лютого 2022
  10. ↑ Ane Brun & Benny Andersson - No More Lullabies 091024 (англ.), архів оригіналу за 7 лютого 2022, процитовано 7 лютого 2022
  11. ↑ Benny Andersson to help raise awareness of International Day of Climate Action. icethesite - Benny Andersson news site (амер.). 21 жовтня 2009. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  12. ↑ Peter Gabriel - New Blood (рос.), архів оригіналу за 7 лютого 2022, процитовано 7 лютого 2022
  13. ↑ Bergmo, Tonje (5 березня 2010). Ane Brun på turne med Peter Gabriel. NRK (nb-NO) . Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  14. ↑ It All Starts with One - Ane Brun | Songs, Reviews, Credits | AllMusic (англ.), архів оригіналу за 7 лютого 2022, процитовано 7 лютого 2022
  15. ↑ BBC Radio 3 - Radio 3 Live in Concert, Live from the Roundhouse, Camden, Baroque Remixed - Part 2. BBC (брит.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  16. ↑ Clayton-Lea, Tony. Ane Brun: Songs 2003-2013. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  17. ↑ Ane Brun announces and releases rarities compilation today | Complete Music Update. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  18. ↑ Album Review: Ane Brun – When I’m Free – Renowned For Sound (амер.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  19. ↑ O'Hare, Colm. Album Review: Leave Me Breathless, Ane Brun. Hotpress. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  20. ↑ Ane Brun: Two For Sorrow. The Line of Best Fit (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  21. ↑ After The Great Storm, by Ane Brun. Balloon Ranger Recordings (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  22. ↑ Ane Brun’s ‘After the Great Storm’ Features Some of Her Best Songs, PopMatters. PopMatters (амер.). 30 жовтня 2020. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  23. ↑ Murphy, Lauren. Ane Brun: How Beauty Holds the Hand of Sorrow review – words and songs to live by. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  24. ↑ 25 NOMINEES SHORTLISTED FOR IMPALA’S EUROPEAN INDEPENDENT ALBUM OF THE YEAR AWARD - IMPALA. www.impalamusic.org (брит.). 20 січня 2021. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.

Посилання ред.

Ане Брун
у соціальних мережах
  Ане Брун на сайті Facebook
  Ане Брун на сайті Twitter
  Ане Брун на сайті YouTube
  Ане Брун на сайті Instagram
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ане_Брун&oldid=37446374