Відкрити головне меню

Андрі́й Йо́сипович Маге́ра (нар. 22 січня 1974, м. Сокаль, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український юрист. Член ЦВК (від 19 лютого 2004, повторно — від 8 грудня 2004). З червня 2007 — заступник голови ЦВК України.

Андрій Йосипович Магера
Andriy Mahera.jpg
Андрій Магера у 2014
Народився 22 січня 1974(1974-01-22) (45 років)
м. Сокаль, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність юрист
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України

Зіграв одну з ключових ролей в новітній історії України. Будучи членом Центральної виборчої комісії 24 листопада 2004 не підписав протокол з офіційними результатами виборів Президента України (як і Ярослав Давидович, Руслан Князевич), за яким переможцем був визнаний провладний кандидат на пост глави держави Віктор Янукович, як такий, що «не відповідає волевиявленню українського народу».

Завдяки цій події дата 24 листопада 2004 вважається початком Помаранчевої революції в Україні і точкою відліку розбудови демократичної держави.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 22 січня 1974 у м. Сокаль на Львівщині.

У 1998 році закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за фахом «Правознавство».

Трудову діяльність розпочав вчителем англійської мови і фізичної культури Реклінецької середньої школи Сокальського району Львівської області. Пізніше працював на цегляному заводі Сокальського заводоуправління цегляних заводів.

У 1997–1998 брав участь у навчальній програмі «Помічник голови Комітету Верховної Ради», яку спільно організували Апарат ВР і Асоціація екс-членів Конгресу США. Працював помічником голови Комітету з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення діяльності депутатів. З 1998 року працював помічником-консультантом депутата Романа Зварича (на той час фракція «Народного Руху України»).

З 2000 — працював з депутатом Олександром Задорожнім, на той момент головою Комітету з питань правової політики.

З жовтня 2002 — керівник групи помічників депутата Давида Жванії («Наша Україна»).

З лютого 2004 — член Центральної виборчої комісії.

З червня 2007 — заступник голови Центральної виборчої комісії.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Яневський Данило. Хроніка «помаранчевої» революції. — Харків, 2005. — С. 119.

Інші джерелаРедагувати