Відкрити головне меню

Ворон Андрій Михайлович

(Перенаправлено з Андрій Ворон)

Андрій Михайлович Ворон (нар. 7 листопада 1901, с.Чума Уґочанський комітат, Австро-Угорщина, нині с.Затисівка Виноградівський район Закарпатська область — пом. 22 червня 1962, Хуст, УРСР) — український громадський, політичний та освітній діяч Закарпаття, письменник, журналіст та перекладач, генеральний секретар Українського Національного Об'єднання.

Андрій Ворон
Народився 7 листопада 1901(1901-11-07)
с.Чума Уґочанський комітат, Австро-Угорщина, нині с.Затисівка Виноградівський район Закарпатська область
Помер 22 червня 1962(1962-06-22) (60 років)
Хуст, УРСР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Чехословаччина Чехословаччина
Flag of Ukraine.svg Карпатська Україна
УРСР
Національність українець
Діяльність перекладач
Партія Українське національне об'єднання

ЖиттєписРедагувати

Андрій Ворон народився 7 листопада 1901 року в селі Чума Уґочанського комітатя, нині с.Затисівка Виноградівський район Закарпатська область у незаможній селянській родині. Навчався спочатку у церковній школі, згодом у горожанській школі в Марія-Повчанському монастирі нинішньої медьє Саболч-Сатмар-Берег Угорщини. У 1921 році закінчив Ужгородську учительську семінарію.

Після закінчення семінарії працював у селі Березники Свалявського району. У 1923 році Андрій Ворон працював заступником редактора газети «Русин». Брав активну участь у просвітительській роботі, був членом редколегії часопису «Учительський голос», на сторінках якого відстоює право дітей навчатися рідною мовою. Друкувався в газетах «Наука», «Свобода», часописах «Пчілка», «Підкарпатська Русь», «Наша Земля».

У 1924 році працював у Мукачівській горожанській школі. 1936 року його оповідання «Василька проганяють», «Смертний потяг», «Марійка пастушкою» були опубліковані в «Альманасі підкарпатських українських письменників».

До 1938 року вчителював на Іршавщині, Виноградівщині, Рахівщині. В Рахові одружується на дочці директора Рахівської школи Скіби Йосифа-Елізаветті-Олені. У 1935 році Андрій Ворон працював у Севлюшській горожанській школі.

Після проголошення Карпатської України у 1939 році був секретарем міністра господарства Юліяна Ревая. У січні 1939 року в Хусті було засновано Українське національне об'єднання, Андрія Ворона було обрано генеральним секретарем партії.

Після окупації Карпатської України угорськими військами Андрія Ворона заарештували та ув'язнили спочатку в концтабір Вар'юлопош поблизу Ньїредьгази, а потім у тячівську в'язницю. Після звільнення Андрій Ворон працював рахівником на тартаку у Верхній Віршаві (тепер Румунія) та писарем в адвокатській конторі Миколи Бандусяка[1], займався літературною діяльністю, співпрацював з «Подкарпатским обществом наук». Окремим виданням, під псевдонімом «Крук», вийшла збірка оповідань Мора Йокаї «Дві отданці» у 1942 році в перекладі українською мовою та авторська збірка оповідань «Гуцульська помста» у 1944 році. У «Літературній неділі» Андрій Ворон писав під псевдонімом «Сіґма».

Під час радянської окупації у 1944 році Андрій Ворон був арештований як український буржуазний націоналіст. За браком доказів був звільнений, працював перекладачем чеської та угорської мов. У складі однієї з військових частин закінчив Другу світову війну у Празі.

Демобілізувався та повернувся додому Андрій Ворон наприкінці червня 1945 року. Викладав історію в Хустському педагогічному училищі. Однак потрапляє під нагляд органів КДБ. У його житлі було зроблено обшук, забрано значну частину бібліотеки, в тому числі твори Бориса Грінченка, Володимира Винниченка, поезії Олександра Олеся. У школі працювати Андрію Ворону заборонили.

З осені 1946 року і до виходу на пенсію змінив шістнадцять місць праці. Працював у райспоживспілці, артілі «Пекар», на гідрометеостанції, у шляховій організації, на щебеневому заводі, фетро-фільцевій фабриці тощо.

Помер Андрій Ворон 22 червня 1962 року в Хусті.

ДоробокРедагувати

  • Ворон, А. Смертний потяг. Іванкові на могилу // Літературна Виноградівщина. Минуле і сучасне: збірник творів письменників та літературних аматорів Виноградівщини / упоряд. Василь Кіш. – Виноградів. – 1995. – 65 с.
  • Ворон, А. Буря // Закарпатське оповідання ХХ століття: Антологія/ Упорядкування, передмова, підготовка текстів, примітки та словник П.М.Ходанича. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. – 528 с.
  • Ворон, А. Марійка пастиркою // Закарпатське оповідання ХХ століття: Антологія/ Упорядкування, передмова, підготовка текстів, примітки та словник П.М.Ходанича. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. – 528 с
  • Альманах підкарпатських українських письменників / під ред.: А. Ворона, М. Храпка. — Севлюш : б. в., 1936. — 182, 2 с.

ДжерелаРедагувати

  • Іван Хланта. Андрій Ворон прозаїк, перекладач // Літературне Закарпаття у ХХ столітті: біобібліограф. покажч. – Ужгород, 1995. – 967 с.
  • Бендас Данило. Андрій Ворон // Літературна Виноградівщина. Минуле і сучасне: збірник творів письменників та літературних аматорів Виноградівщини. – Виноградів. – 1995. – 65 с.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати