Андре Байон
Андре Байон (фр. André Baillon; 27 квітня 1875, Антверпен - 10 квітня 1932, Сен-Жермен-ан-Ле) - французький письменник бельгійського походження.
| Андре Байон | |
|---|---|
| André Baillon | |
| Народився |
27 квітня 1875 Антверпен, Бельгія |
| Помер |
10 квітня 1932 (56 років) Сен-Жермен-ан-Ле, Франція ·отруєння |
| Поховання | Марлі-ле-Руа |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Бельгія -  Франція |
| Діяльність | Письменник |
| Галузь | сценічне мистецтво |
| Знання мов | французька[1][2] |
| Жанр | роман |
Біографія ред.
Андре Байон народився 27 квітня 1875 року в буржуазній сім'ї, після смерті батьків виховувався тіткою. Навчався в католицьких школах, вже в молодості був схильний до нервових розладів, опинився в хворобливій залежності як гравець і виявляв суїцидальні нахили. Проблеми дещо відступили після знайомства з колишньою повією Марі Ванденберг і одруження, що відбулося в 1902 році.
Пробував себе в різних сферах діяльності, поки в 1920-і роки не осів у Парижі зі своєю другою дружиною і почав заробляти на життя літературною працею, хоча писати почав уже в 1910-ті. Періодично госпіталізувався до психіатричних клінік і одним із перших став розробляти раніше табуйовану в літературі тему душевного нездоров'я.
Творчості Байона властиво передекзистенційний світогляд, заснований на фламандському містицизм і ліві політичні переконання письменника[3].
До особливостей сюжетної побудови творів Байона частину сучасних критиків відносять так званий поліфонізм, теорію якого стосовно жанру європейського роману розробив Бахтін Михайло Михайлович[4].
Перша публікація Андре Байона відбулася в Бельгії — 1920 року в Брюсселі вийшов друком роман «Moi quelque part…» (Я частково…).
У квітні 1932 року чергова спроба самогубства виявилася фатальною, і Байон пішов із життя за кілька днів до свого 57-річчя[5].
Твори ред.
- Moi quelque part…, 1920, Bruxelles, Édition de la soupente
- Histoire d'une Marie, 1921, Paris, editions Rieder
- En sabots, 1922, Paris, éditions Rieder
- Zonzon Pépette, fille de Londres, 1923, Paris, J. Ferenczi, réédité en 2006, et 2015 par Éditions Cent Pages, Grenoble
- Par fil spécial, 1924, Paris, editions Rieder
- Un homme si simple, 1925, Paris, editions Rieder
- Le Pot de fleur, 1925, Anvers, editions Lumière
- Chalet 1, 1926, Paris, editions Rieder
- Délires , 1927, Paris, À la jeune parque
- Le Perce-oreille du Luxembourg, 1928, Paris, editions Rieder
- La vie est quotidienne , 1929, Paris, editions Rieder
- Le Neveu de Mademoiselle Autorité , 1930, Paris, editions Rieder
- Roseau, 1932, Paris, editions Rieder
- Pommes de pin , 1933, abbaye de la Cambre, Bruxelles, les
- La Dupe, 1944, Bruxelles, La Renaissance du livre
- Le Chien-chien à sa mémère , nouvelles, 2003, Bordeaux, editions Finitude
Джерела ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ André Baillon (англ.). Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
- ↑ Geneviève Hauzeur, 2009, с. 34, 351, 374.
- ↑ Geneviève Hauzeur, 2009, с. 25.