Андреа І Музака (алб. Andrea I Muzaka нар. ? — пом. 1319) — албанський правитель Князівства Берат і член сім'ї Музака. Отримавши титул — севастократора від візантійського імператора, його правління було де-факто незалежним до 1319 року.

Андреа І Музака
алб. Andrea I Muzaka
Coat of arms of the Muzaka Family.svg
Народився 13 століття
Помер 1319
Військове звання маршал
Наступник Теодор I Музака
Діти Теодор I Музака,
Ментуло Музака

БіографіяРедагувати

Андреа I походив зі знатної родини Музака, яка проживала на півдні Албанії.

У 1279 році його родич Джон Музака, як союзник візантійського імператора Михаїла VIII Палеолога, боровся з експансіоністськими зусиллями Карла I, який в 1272 році заснував Королівство Албанію (алб. Mbretëria e Arbërisë) в 1272 році навколо важливого портового міста Дуррес (Діррахіон).

Андреа Музака став васалом Карла, який нагородив його титулом — «Маршал Албанії» (алб. Marshall i Shqipërisë)[1].

Після того, як анжуйці були в значній мірі вигнані з Албанії (1281 р.) коаліцією візантійців і місцевих албанських військ, Андреа Музака встановив незалежне територіальне правління, яке пізніше включало район Мізеке на захід від Берата — між Деволом і Аооса[2]. Оскільки він мав високий візантійський титул севастократора, він був офіційно визнаний імператором Андроніком II як губернатор Центральної Албанії[3].

У союзі з візантійцями Музака також протистояв сербам, які під керівництвом короля Стефана Уроша II Милутина атакували Албанію з півночі.

З 1335 року його онук Андреа II значно розширив правління сім'ї в Центральній Албанії.

Сім'яРедагувати

У Андреа I було два сини[4]:

  • Теодор I Музака (? — 1331) — дворянин і протосебастос жив в кінці XIII — початку XIV століття;
  • Ментуло Музака (1319 — ?) — граф Клісанії[5]

ПриміткиРедагувати

  1. Duka: Muzakajt, S. 7 f.
  2. Fine: Late Medieval Balkans, S. 415.
  3. Ферјанчић: Севастократори, S. 190.
  4. Rosario Jurlaro: I Musachi, despoti d’Epiro. Edizioni del Centro Librario, Bari, S. 59 (http://www.vatrarberesh.it/biblioteca/ebooks/musachi.pdf).
  5. Giovanni Schirò: Rapporti tra l’Epiro e il Regno Delle Due Sicilie. Tipografia Del Giornale Letterario, Palermo 1834, hier S. 144