Андреа Ікарді (італ. Andrea Icardi, нар. 14 червня 1963, Мілан) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Андреа Ікарді
Андреа Ікарді
Андреа Ікарді
Андреа Ікарді у складі «Лаціо»
Особисті дані
Народження 14 червня 1963(1963-06-14) (60 років)
  Мілан, Італія
Зріст 171 см
Вага 72 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Мілан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980–1986 Італія «Мілан» 117 (5)
1986–1988 Італія «Аталанта» 56 (0)
1988–1990 Італія «Лаціо» 53 (0)
1990–1993 Італія «Верона» 78 (0)
1993–1994 Австралія «Марконі Сталліонс» 6 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1981 Італія Італія U-20  ? (?)
1983–1984 Італія Італія U-21 9 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1994–1995 Австралія «Марконі Сталліонс»
1995–1998 Італія «Мілан» (мол.)
1998–1999 Італія «Монца» (юнаки)
2001–2003 Італія «Алессандрія» (юнаки)
2003–2004 Італія «Дертона»
2004–2005 Італія «Вогера»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Мілан», «Лаціо» та «Верону», а також молодіжну збірну Італії.

Клубна кар'єра ред.

Народився 14 червня 1963 року в місті Мілан. Вихованець футбольної школи клубу «Мілан». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1980 року в основній команді того ж клубу, в якій провів шість сезонів, взявши участь у 117 матчах чемпіонату. Два з шести сезонів клуб провів у Серії В (один через корупційний скандал в італійському футболі 1980 року, інший — через виліт), завдяки перемозі у якій отримав право зіграти у Кубку Мітропи, турнірі для команд переможців других дивізіонів, який і виграв 1983 року.

Влітку 1986 року перейшов в «Аталанту» в рамках трансферу Роберто Донадоні в зворотному напрямку[1], де провів два сезони, у першому з яких вилетів з Серії А, а у наступному повернувся назад.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Лаціо», до складу якого приєднався 1988 року. Відіграв за «біло-блакитних» наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Лаціо», був основним гравцем команди.

Влітку 1990 року уклав контракт з «Вероною», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Верони» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і 1991 року допоміг команді вийти до Серії А, втім наступного року вона з неї вилетіла.

Завершив ігрову кар'єру у австралійській команді «Марконі Сталліонс», за яку виступав протягом сезону 1993/94 років[2].

Виступи за збірні ред.

Виступав у складі юнацької збірної Італії (U-20), з якою був учасником молодіжного чемпіонату світу 1981 року у ФРН, де італійці не вийшли з групи.

Протягом 1983—1984 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, ставши півфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1984 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 9 офіційних матчах.

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1994 року, очоливши тренерський штаб «Марконі Сталліонс».

1995 року повернувся до Італії і очолював юнацькі команди «Мілану», «Монци» та «Алессандрії».

З 2003 року очолював аматорські італійські команди «Дертона» та «Вогера», а 2007 року став директором футбольної академії «Мілану» в Австралії, що базується в Сіднеї[3].

Титули і досягнення ред.

«Мілан»: 1981–82

Примітки ред.

  1. Icardi ricomincia il giro del mondo [Архівовано 5 серпня 2021 у Wayback Machine.] archiviostorico.gazzetta.it
  2. Lucchi, Marco (19 лютого 1994). Icardi, quello con la valiglia. La Repubblica (італ.). Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  3. Eusebio, Andrea (22 вересня 2014). Il calcio australiano secondo Andrea Icardi (італ.). Special Broadcasting Service. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.

Джерела ред.

Посилання ред.