Андреас Папандреу

грецький політик

Андреас Папандреу (грец. Ανδρέας Παπανδρέου, 5 лютого 1919, Хіос — 23 червня 1996, Афіни) — прем'єр-міністр Греції в 1981—1989 та 1993—1996 роках.

Андреас Папандреу
грец. Ανδρέας Παπανδρέου
Андреас Папандреу
Андреас Папандреу
Андреас Папандреу, 1968 р.
Прем'єр-міністр Греції
13 жовтня 1993 — 17 січня 1996
ПрезидентКонстантінос Караманліс
Константінос Стефанопулос
ПопередникКонстантінос Міцотакіс
НаступникКостас Сімітіс
Прем'єр-міністр Греції
21 жовтня 1981 — 2 липня 1989
ПрезидентКонстантінос Караманліс
Христос Сардзетакіс
ПопередникГеоргіос Ралліс
НаступникДзаніс Дзанетакіс

Народився5 лютого 1919(1919-02-05)[1][2][…]
Хіос, Греція
Помер23 червня 1996(1996-06-23)[4][1][…] (77 років)
Ekalid або Афіни, Греція[5]
ПохованийПерше афінське кладовище[3]
Відомий якполітик, економіст, викладач університету
Місце роботиГарвардський університет, Університет Каліфорнії (Берклі), Стокгольмський університет, Міннесотський університет, Йоркський університет і Торонтський університет
КраїнаГреція і США
Національністьгрек
Alma materАфінський національний університет імені Каподистрії, Гарвардський університет, Athens Colleged і Міннесотський університет
Політична партіяПАСОК
БатькоГеоргіос Папандреу
МатиSofia Mineykod
У шлюбі зMargaret Chant-Papandreoud і Dimitra Lianid
ДітиГеоргіос
Релігіяправославний
Нагороди
Підпис

Біографія

ред.

Народився в родині політичного діяча Георгіоса Папандреу (старшого), прем'єр-міністра Греції 1960-х років. Навчався в Американському коледжі в Афінах, вищу освіту здобув в Афінському університеті.

1939 р. був заарештований як член троцькістського угрупування. Після звільнення вступив до Гарвардського університет, де захистив докторський ступінь з економіки. Отримав громадянство США. Викладав в університетах США та Канади.

1959 р. повернувся до Греції. У 1963 Андреас Папандреу був обраний у парламент і став членом кабінету. У 1967 був заарештований в ході військового путчу чорних полковників, став лідером опозиції у вигнанні.

Повернувся в країну Андреас Папандреу лише після падіння режиму військової хунти в 1974. Заснував та став лідером Загальногрецького соціалістичного руху (грец. Πανελλήνιο Σοσιαλιστικό Κίνημα — ΠΑ.ΣΟ.Κ., або ПАСОК). Вже 1977 р. ПАСОК становив найсильнішу опозиційну фракцію в парламенті, а на виборах 1981 здобув 48 % голосів виборців і 172 з 300 місць у парламенті. Папандреу обіймав посади прем'єр-міністра та міністра оборони. Попри антиамериканську та антиєвропейську риторику, зберіг економічно вигідні відносини із НАТО і ЄС.

Проте подальше погіршення економічної ситуації в країні призвело до поразки ПАСОК на виборах 1989 р., вони принесли перемогу партії «Нова демократія».

Папандреу повернувся до влади у жовтні 1993, коли ПАСОК завоювало більшість голосів на загальних виборах. Проте через важку хворобу Папандреу подав у відставку з посади прем'єра у січні 1996. Помер наприкінці червня того ж року. Похований на Першому афінському кладовищі[6].

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Andreas Papandreou — 2010.
  3. а б Find a Grave — 1996.
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #119250543 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Чеська національна авторитетна база даних
  6. Memorial service for Andreas Papandreou, 22-06-11, www.athensnews.gr[недоступне посилання з червня 2019]

Література

ред.

Посилання

ред.