А́нгон (давн.в-нім. ango, давн-англ. anga, грец. ἄγγων) — метальна середньовічна зброя, уживана франками, а також іншими германськими народами. Призначенням її було уповільнювати рух противника і заважати йому керувати щитом під час битви[1]. Назва походить від германського слова зі значенням «гак», «вістря», «шип».

Ангон
Зображення
Ангон

Ангон — вид списа: наконечник з відставленими ззаду зубцями насаджувався на дуже довге і важке древко, яке, тягнулось по землі в той час, коли наконечник впивався в щит ворога, що позбавляло або суттєво обмежувало його можливість захищатися. Якщо ж кинутий ангон потрапляв в тіло ворога, то криві вістря наконечника не дозволяли витягнути його з рани й тому ангон цілком справедливо вважався жахливою зброєю франків[2].

У римській армії використовували аналог цієї зброї, який звався пілум[3].

Примітки

ред.
  1. Ангон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Словопедія. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 19 березня 2012.
  3. Пилум // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)