Англійський ренесанс

Leonardo self.jpg

Архітектура
Військова справа
Іконопис
Наука
Культура
Література
Освіта
Малярство
Музика
Танець
Технології
Філософія

Англія
Німеччина
Іспанія
Італія
Нідерланди
Польща
Північна Європа
Українське Відродження
Франція

В Англії епоха Відродження почалась пізніше, ніж в інших європейських країнах[1]. Таке запізнення зумовлене низкою причин, найважливішими серед яких є поразка у Столітній війні, тривалі феодальні міжусобиці, кривава війна Червоної та Білої троянд (1455—1485), яка точилася між двома дворянськими династіями. Усе це призвело до занепаду економіки та культури і значною мірою затримало поступ англійського гуманізму. Війна закінчилася встановленням на англійському троні нової династії — Тюдорів, з якою і пов'язують прогрес у житті країни. Значний вплив на розвиток англійської культури мали італійські митці.

Хронологічні межі епохи Відродження в Англії — XVI та початок XVII століття. Однак ідеї гуманізму проникли в літературу цієї країни значно раніше. Зважаючи на це, у розвитку англійського ренесансу виділяють період Передвідродження (тобто підготовчий до доби Відродження), що починається з кінця XIV століття. Його пов'язують з ім'ям Джефрі Чосера, який першим у своїй творчості відгукнувся на нові італійські тенденції. Це відображено в його збірці віршів і новел «Кентерберійські оповіді». Далі протягом всього XV століття англійська література важко й повільно оволодівала гуманістичною освіченістю.

Сама ж доба Відродження в літературі Англії представлена такими періодами:

• раннє відродження (перша половина XVI ст.)

• зріле відродження (майже вся друга половина XVI ст.)

• Пізнє відродження (рубіж XVI—XVII ст.)

Найвидатнішим представником раннього Відродження був письменник і мислитель Томас Мор, автор славетної книги «Утопія» (повна назва твору — «Золота книга, така ж корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія»). Письменник зобразив ідеальне, на його погляд, людське суспільство, у якому всі мають рівні права, не існує приватної власності, а золото не є цінністю (з нього виготовляють ланцюги для злочинців). Саме завдяки Томасу Мору в різних мовах з'явилося слово утопія (від грец. — «місце, якого немає») на означення чогось нереального, вигаданого, мрії, яка не збудеться. Томас Мор значно випередив свій час, багато його думок є актуальними і в наші дні. Наприклад, така: «Під час війни утопійці мають на увазі тільки одне: домогтися насамперед таких умов, прийняття яких зробило б війну зайвою» (переклад Йосипа Кобіва).

Період зрілого Відродження припадає на час, який називають «золотим віком» правління Єлизавети І[2]. Під її орудою Англія перетворилась на могутню морську державу, відбулося значне піднесення культурного життя британців. Для цього періоду характерний розквіт різних жанрів. Серед поетів найзнаменитішими є Філіп Сідні та Едмунд Спенсер. Перший наслідував Петрарку й уславився сонетами, другий — поемою «Королева фей», написаною своєрідною строфою, яка одержала назву спенсерова. Такою ж строфою вже в ХІХ столітті написав поему «Паломництво Чайльд Гарольда» Джордж Гордон Байрон, творчість якого ви вивчали в 9 класі. Саме в цей період в англійській літературі утверджується й жанр роману, який чи не найяскравіше представлено у творчості Джона Лілі. Проте найбільших успіхів англійська література доби Відродження досягла в драматургії, яка почала свій бурхливий поступ у другій половині XVI століття. Значну роль у цьому процесі відіграла творчість Крістофера Марло, якого вважають засновником жанру ренесансної трагедії. Він написав «Трагічну історію доктора Фауста» (1588), у якій уперше розробив у літературі сюжет про вченого, котрий заради задоволення своєї жаги до пізнання та насолоди життям продав душу самому дияволу.

Період пізнього Відродження ознаменований творчістю Вільяма Шекспіра, яка є вершиною розвитку не лише англійської ренесансної літератури, а й усієї європейської. З його ім'ям пов'язують таке поняття, як ренесансний гуманізм (усвідомлення трагедії особистості, змушеної вступати в боротьбу із суспільством). Величезне значення літературної спадщини Шекспіра полягає насамперед у тому, що йому вдалось майстерно порушити у своїх творах воістину глобальні проблеми, які виходили за межі Відродження і продовжували хвилювати читачів усіх наступних епох. Шекспір створив цілу галерею складних і найрізноманітніших за характером образів, що й нині вражають читачів своєю психологічною глибиною і наштовхують їх на пізнання себе та навколишнього світу.

Отже, англійський Ренесанс виявився пізнім і коротким порівняно з аналогічною добою в інших європейських країнах. Однак він позначений могутнім злетом творчих сил. Його називають вершиною й водночас трагічним фіналом доби європейського Відродження, представники якого проголосили високі гуманістичні цінності та згодом переконались у тому, що «звихнувся час» (фраза з трагедії Шекспіра «Гамлет»). Ці символічні шекспірівські слова яскраво передають всю гіркоту й розпач ренесансних митців другої половини XVI—XVII століть, які усвідомили, що їхні ідеали розбиваються об сувору реальність і віра в перемогу добра над злом зазнає краху. Трагізм життя знаходить своє втілення в мистецтві. Яскраве свідчення тому — вже згадувана трагедія Шекспіра «Гамлет».

ПриміткиРедагувати

  1. Periods: Renaissance / British Literature Survey
  2. Єлизавета I (1533—1603) — королева Англії та Ірландії (1558—1603), п'ятий та останній монарх із династії Тюдорів, донька короля Генріха VIII. Британці вважають її національною героїнею.

ДжерелаРедагувати

  • Cheney, Patrick. "Recent Studies in the English Renaissance," SEL: Studies In English Literature (2007) 47(1): 199-275
  • Hadfield, Andrew. The English Renaissance, 1500-1620 (2001)
  • Hattaway, Michael, ed. A Companion to English Renaissance Literature and Culture. (2000). 747 pp.
  • Keenan, Siobhan. Renaissance Literature (Edinburgh Critical Guides to Literature) (2008)
  • Lamb, Mary Ellen. "Recent Studies In The English Renaissance," SEL: Studies in English Literature (Johns Hopkins); 2006 46(1): 195-252
  • Loewenstein, David. "Recent Studies in the English Renaissance," SEL: Studies in English Literature Spring 2011, Vol. 51 Issue 2, pp 199–278
  • Robin, Diana; Larsen, Anne R.; and Levin, Carole, eds. Encyclopedia of Women in the Renaissance: Italy, France, and England (2007) 459p.
  • Rowse, A. L. The Elizabethan Renaissance: The Life of the Society (2000) excerpt and text search
  • Sheen, Erica, and Lorna Hutson, eds. Literature, Politics and Law in Renaissance England (2005)
  • Smith, Emma and Garrett A. Sullivan Jr., eds. The Cambridge Companion to English Renaissance Tragedy (2010)