Англо-іспанська війна (1796—1808)

Англо-іспанська війна, 1796—1802 та 1804—1808, була частиною Французьких революційних війн та Наполеонівських війн. Результатом війни став союз між Іспанією та Великою Британією.

Англо-Іспанська війна
Частина Французьких революційних війн та Наполеонівських війн
Дата: Серпень 1796—березень 1802,
Травень 1804—липень 1808
Місце: Ла-Манш, Гібралтарська протока, Балеарські острови, Атлантичний океан, Карибське море, Ріо-де-ла-Плата
Результат: Ам'єнський мир (1802)

Поновлення війни в травні 1804
Припинення вогню та де-факто Британо-Іспанський союз після початку Піренейської війни (1808)

Територіальні зміни: Тринідад перейшов під владу Британії (1802)
Менорка повернена під владу Іспанії (1802)
Сторони
Flag of Cross of Burgundy.svg Іспанська Імперія Flag of the United Kingdom.svg Британська Імперія

Передісторія та причиниРедагувати

Під час Війни першої коаліції Іспанія билася проти революційної Франції та зазнала поразки. В 1796 іспанський прем'єр-міністр Мануель Годой постав перед вибором: продовжувати боротися проти французів, або приєднатися до них в надії на їхнє майбутнє. Він обрав другий варіант, підписавши Другий договір в Сан-Ільдефонсо. Таким чином, Іспанія стала союзником Франції в обмін на підтримку нею Карла IV в його намаганнях отримати контроль над Пармським герцогством.

Перебіг війниРедагувати

Перший етап та Ам'єнський мирРедагувати

У відповідь на підписання угоди британці розпочали морську блокаду Іспанії в 1797, перешкоджаючи таким чином її сполученню з колоніями в Америці. Наприкінці 1798 іспанський флот було розбито в битві при Сент-Вінсенті. Британці окупували Тринідад та Менорку, проте не спромоглися захопити стратегічно важливий острів Санта-Крус-де-Тенерифе.

В 1802 було підписано Ам'єнський мир, результатом якого стало тимчасове припинення бойових дій. Проте цей договір проіснував лише до 1804, коли британці захопили іспанську ескадру, яка перевозила золото з колоній до Кадісу.

Трафальгарська битваРедагувати

Див. Трафальгарська битва

Французи планували висадку на Британські острови в 1805, невід'ємною частиною цього плану був іспанський флот. В 1805, коли об'єднаний франко-іспанський флот намагався об'єднати свої сили з північним французьким флотом для вторгнення, він був атакований британським флотом. Ця битва є однією з найбільших в морській військовій історії і відома під назвою Трафальгарська битва. Британський флот завдав нищівної поразки об'єднаному франко-іспанському флоту, поховавши таким чином сподівання Наполеона на вторгнення у Велику Британією. Окрім того, ця поразка серйозно похитнула переконання іспанського уряду щодо необхідності союзу з Францією.

В той самий час, спроба захоплення британцями стратегічно важливого регіону Ріо-де-ла-Плата в 1806—1807 зазнала невдачі.

Останній період війни після ТрафальгаруРедагувати

Після поразки під Трафальгаром Іспанія залишила Континентальну блокаду — політичну систему, запроваджену Наполеоном для боротьби з Великою Британією, проте знову приєдналася до неї в 1807, після того, як Наполеон завдав поразки Пруссії, та підписання Тільзитського миру.

В 1807 Франція та Іспанія вторглися в Португалію, захопивши Лісабон 1 грудня майже без опору. На початку 1808 захмарна французька присутність в Іспанії призвела до революції. Наполеон, фактично, захопив у полон короля Карла та його сина Фердинанда і відправив їх до Байонни, змусивши зректися престолу 5 травня. Іспанським королем було оголошено брата Наполеона Жозефа. Внаслідок цього розпочалася Піренейська війна, в той час, як англо-іспанська війна, фактично, закінчилася.

ДжерелаРедагувати

Maximilien Sebastien Foy, Histoire de la guerre de la Péninsule sous Napoleon — Baudouin fréres, 1827 (фр.)