Вікіпедія

Амір-Гамза II

(Перенаправлено з Амір-Гамза, уцмій Кайтазький)

Амір-Гамза II (*д/н — 1787) — уцмій Кайтазький у 1747—1787 роках, за правління якого держава досягла найбільшого розвитку. Водночас почалися процеси, які зрештою призвели до занепаду Кайтага. Час 40-річного правління Амір-Гамзи відзначено найбільш інтенсивним процесом втручання Кайтазького уцмійства у справи дагестанських держав та боротьбою за північний Азербайджан.

Амір-Гамза II
Помер 1787[1]
Поховання Kala-Koreyshd
Діяльність Utsmi
Титул уцмій
Термін 1747–1787 роки
Попередник Ахмед-хан III
Наступник Устар-хан
Батько Хан-Мухаммед
Родичі Ахмед-хан
Брати, сестри Tuti Biked і Ustar Khand
Діти Q109495584?, Q109495592? і Q120134514?

Життєпис ред.

Молоді роки ред.

Походив з династії Амір-Гамзи. Син Хан-Мухаммеда. Про дату та місце народження немає відомостей. Разом з батьком та дідом Ахмед-ханом, уцмієм Кайтазьким набував досвіду в політичних та військових справах. Ймовірно брав участь у походах діда проти персів у 1740-х роках. В цей час помер Хан-Мухаммед. Тому після раптової смерті Ахмед-хана, Амір-Гамза стає новим уцмієм Кайтага.

Зовнішня політика ред.

Володар уцмійства проводив політику, спрямовану на збереження самостійності та незалежності стосовно трьох сусідніх держав — Російської імперії, Персії та Османської імперії. Активно відносини уцмійства складалися з Дербентським ханством та Табасаранським кадійством, де правив його небіж Рустам-бек. До того ж північно-табасаранська громада Дюбек входить до складу уцмійства. Успішним діям Амір-Гамзи сприяла боротьба в Персії після вбивства Надір-Шаха у 1747 році, в результаті чого перси залишили північний Азербайджан та Дербент.

У 1762 році в союзі з Муртазалою, шамхалом Тарковським, кадієм Табасаранським допоміг Фаталі-ханану, володарю Кубинського ханства приєднати до своїх земель Дербентське ханство, вигнавши його володаря Хусейн-хана. При здачі міста на вимогу Хусейн-хана для ведення переговорів був направлений уцмій Амір-Гамза II, якому Гусейн-хан запропонував управляти містом на спільних правах. Дізнавшись про це, міське населення пригрозило уцмію і Гусейн-хану збройним повстанням. Бачачи настрій населення, уцмій відмовився від пропозиції правителя Дербента.

У 1763 році успішно втручався у внутрішні справи Тарковського шамхальства, підтримавши разом з Фаталі-ханом, кумицькими володарями Теміром і Алишем Хамзіними, аварским ханом Нуцал-ханом претендента на трон Тішсіза, що став шамхалом під ім'ям Баммата I. Проте він не протримав довго — на шамхальському троні затвердився Муртузалі II, незважаючи на протидію Амір-Гамзи II.

У 1773 році виник конфлікт з Росією внаслідок затримання академіка Самуїла Гмеліна[джерело?], який помер в аулі Ахмедкент. Проте Росія, яка на той час вела війну проти Османської імперії не стала загострювали відносини з Амір-Гамзою II.

У 2-й пол. 70-х рр. XVIII. ст. на чолі із уцмієм Амір-Гамзою II та Мухаммед-хан, володарем Газікумухського ханства, в Дагестані складається нова коаліція, спрямована проти Кубино-Дербентського правителя Фаталі-хана. Спочатку Амір-Гамза II зумів захопити Дербент, але Фаталі-хан при підтримці Муртазалі II, шамхала Тарковського, витіснити уцмія з цього міста. У липні 1774 року Амір-Гамза разом із своїми союзниками — Газікумухським ханством та Тарковським шамхальством — завдав поразки Фаталі-хану у битві при Гавдушані. В результаті Амір-Гамза знову намагався зайняти Дербент (його захищала сестра уцмія Туту-біке), а його союзник Мухаммед-хан захопив Кубу. Частину війська відправив на підкорення Баку, але зазнав невдачі. В цей час втрутилася Російська імперія, пригадавши Амір-Гамзі смерть академіка Гмеліна. Російські війська на чолі із генералом де Медемом рушила до Дербента, де наприкінці березня у битві при Іран-Хараб завдала поразки війську Амір-Гамзи II, чим зняла 9-місячну облогу Дербента. Незабаром уцмія вимушений був залишити володіння Фаталі-хана.

Після виведення основної частини російських військ з Дагестану в Табасаранському майсумстві за допомогою уцмія Амір-Гамзи II та його союзника Рустем-бека, Табасаранського кадія владу захопив Алі-Кулі-Саїд, змінивши Новруз-бека, тісно пов'язаного з Кубинським ханством. Фаталі-хан вимагав вигнання узурпатора, прагнучи відновити на майсумському троні свого ставленика. Розпочалася нова війна між уцмієм і Фаталі-ханом. За допомогою Російської імперії Фаталі-хану вдалося здобути перемогу в цій боротьбі над Амір-Гамзою II та Рустам-беком. Таке завершення подій навколо майсумства ще більше посилило суперечності Амір-Гамзи з Фаталиі-ханом. Спроби російського представника майора Фромгольда налагодити мир між суперниками не мали успіху.

У 1777 році Амір-гамза II уклав військовий союз з Фаталі-ханом проти Шемахського ханства. У 1778 році уцмій приймає пропозицію перського шаха Керім-хана Зенда виступити з Гідаят-хано Гілянським проти Фаталі-хана й його союзника Тала-хана Джавадського. Того ж року уцмій Амір-Гамза II, зібравши до 3 тисяч кінноти, пройшов через Дербент, Кубинське ханство, Ширван, захопив і розграбував міста Ардебіль й Ганджу, потім з величезною здобиччю повернувся у своє володіння. Цей похід значно підняв престиж Амір-Гамзи.

У 1781 році Амір-Гамза разом з Муртазалі II, шамхалом Тарковським, бере участь у поході дагестанських та азербайджанських володарів проти військ Ага-Мухаммеда-хана Каджара, шаха Персії. Разом з тим протистояння з Фаталі-ханом тривало до самої смерті Амір-Гамзи II у 1787 році. Владу успадкував його молодший брат Устар-хан.

Внутрішня політика ред.

Водночас починаються процеси розпаду Кайтазької держави, протиріччя всередині панівної династії сприяли ослабленню уцмійства зсередини. За наказом уцмія посилюється гноблення селянства, простежується політика із зменшенням прав сільських громад, джамаатів. У 1752 році відбулося потужне повстання теркменців та гірських євреїв проти влади уцмія. Разом з тим все більше ваги набирають беки. Проте завдяки сильній волі Амір-Гамзи II вдавалося приборкувати найнеспокійніших феодалів.

Джерела ред.

  • Магомедов Н. А. Политические взаимоотношения народов Южного Дагестана и Азербайджана в XVIII — первой половине XIX в. — Махачкала, 2001. Ф. З. Оп. 1. Д. 721. (рос.)
  • Алиев Б. Г. Историко-политическая география Кайтагского Уцмийства (XVII — нач. XIX вв.) / Труды географического общества Даг. вып. XXIV в. — Махачкала, 1996. — 179 с., с. 137—143. с. 141. (рос.)
  • Умаханов М.-С. К. Политические связи народов Дагестана в XVII–XVIII вв. Ф. З. Оп. 1. Д. 314. (рос.)
  • Взаимоотношения Кайтагского уцмийства с Дербентским владением и другими политическими структурами Дагестана в 50—70 годы XVIII в. // Научное обозрение: сборник статей Ассоциации молодых ученых Дагестана. — Махачкала, 2004. Вып.15. С. 26—34. (рос.)
  • Материалы по истории Дагестана и Чечни / Под ред. С. Бушуева и Р. Магомедова. — Махачкала: Дагкнигоиздат, 1940. — Ч. 3. — 472 с. (рос.)
  1. ↑ а б https://instituteofhistory.ru/media/library/publication/files/%D0%9A%D0%B0%D0%B9%D1%82%D0%B0%D0%B3_%D0%B2_VIII_-_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B5_XIX_%D0%B2..pdf
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Амір-Гамза_II&oldid=30503019