Відкрити головне меню
Тарковське шамхальство
Таргъулу шавхаллыкъ
Flag
1642 – 1867 Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg
Шамхальство Тарковское.jpg


Столиця Тарки
Релігія Іслам
Шамхал
 Історія Дагестану
Герб Дагестану
Кавказькі албани
Кавказька Албанія
Дагестан в середніх віках
Цахурське ханство
Рутульське бекство
Лакз
Хозарський каганат
Дербентський емірат
Сарір
Зіріхгеран
Газікумухське шамхальство
Кайтазьке уцмійство
Табасаранське майсумство
Емірство Ільчі-Ахмада
Дагестан в новий час
Аварське ханство
Ілісуйський султанат
Мехтулінське ханство
Тарковське шамхальство
Газікумухське ханство
Кубинське ханство
Кюринське ханство
Велика Кавказька війна
Північно-Кавказький імамат
Дагестанська область
Республіка Горців Кавказу
Північно-Кавказький емірат
Північно-Кавказький край
Дагестанська АРСР
Дагестан після розпаду СРСР
Республіка Дагестан
Дагестанська війна
Окрема ісламська територія
Імарат Кавказ

Народи Дагестану
Портал «Дагестан»
Герб князів Тарковських з 20 серпня 1853

Тарковське шамхальство — феодальне володіння в населеній кумиками південно-східній частині сучасної Республіки Дагестан із центром Тарки, від річки Терек до південних кордонів Дагестану.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Утворилось у першій половині XV століття на базі держави Гумік, що згадується у працях східних авторів. До складу шамхальства входили такі поселення: Тарки, Кяхулай-Торкалі, Амірхан-кент, Агач-аул, Атли-боюн, Альбурікент, Кум-Тор-кала, Капчугай, Велики Казанища, Малі Казанища, Буглен, Халімбекаул, Ерпелі, Каранай, Ішкарти, Ахатли, Буйнак, Карабудахкент, Губден, Кадар, Гелі. Окрім осілих кумиків, на території шамхальства було 346 кибиток кочівних ногайців. Всередині шамхальства зберігались ще окремі феодальні уділи — бійліки. Таких уділів у ХVIII столітті налічувалось чотири: Буйнакський, Ерпелінський, Карабудахкентський та Бамматулінський. Окрім того, в нагірному Дагестані були союзи сільських громад, залежні від шамхала, — Акушинський, Цудахарський і Койсубулінський союзи.[1].

У Тарковському шамхальстві правила місцева гілка кумицьких правителів.

Найвідоміші правителі:

  • Будай I — загинув у бою з російським військом в Кабарді 1566 року.
  • Чопан-Шаухал (1571–1588) — брав активну участь у внутрішньоіранських міжусобицях, в останні роки життя був союзником Османської імперії.
  • Аділь-Герей I (1609–1614) — відзначився у війнах з Російською імперією (особливо у битвах під Бойнаком 1594 та в долині Караман 1605), дотримувався проіранського політичного курсу.
  • Сурхай III (1641–1667) — проводив активну зовнішню політику, здобув перемоги над російськими військами у битвах на Герменчицькому полі та під Суюнч-Кала (Сунженський остріг) у 1651 та 1653 роках відповідно.
  • Будай II (1667–1692) відзначився у битвах з Іраном та Росією (надавав, зокрема, активну допомогу кримським ханам у їхніх війнах з Росією), відомий також покровительством козакам-старообрядцям, яких у Росії переслідували.

В результаті боротьби з Грузією та кабардинськими князями, а також частих походів російських військ проти шамхальства, до початку XVIII століття від великої держави залишилось тільки невелике володіння вздовж Каспійського моря (загальною площею до 3 тис. км²)

Список шамхалів XV–XIX столітьРедагувати

 
Шамхал Тарковський (Абу-Муслім, худ. Г. Г. Гагарін, 1845)

В дужках зазначено дати правління.

  1. Сурхай (1641—68)
  2. Будай (1668—92)
  3. Муртуз-Алі I (1692–1700), син Сурхая
  4. Умалат (1717—19)
  5. Аідль-Герей (1719—25), син Будая
  6. Хасболат (1725—63), син Аділь-Герея
  7. Баммат I (Тішсіз; 1763—65), онук Аділь-Герея
  8. Мехті I (Ширданчі; 1765), син Муртуз-Алі I
  9. Муртуз-Алі II (1765–1783), син Мехті I
  10. Баммат II (1783–1794), син Мехті I
  11. Мехті II (1794–1830), син Баммата II
  12. Сулейман-Паша Тарковський(1830–1836), син Мехті II
  13. Абу-Муслім-Хан Тарковський (1836–1860), син Мехті II
  14. Шамсутдін-Хан Тарковський (1860–1867), син Абу-Мусліма

Остаточне приєднання Тарковського шамхальства й інших територій Дагестану до Росії було закріплено Гюлістанським мирним договором 1813 року. 1867 Тарковське шамхальство було ліквідовано, а на його території було утворено Темір-Хан-Шуринський округ Дагестанської області.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Тихонов Д. І. Опис Північного Дагестану. 1796 // ИГЭД. — М., 1958.

.

ДжерелаРедагувати