Відкрити головне меню

Амбарцум Лимонджян

вірменський композитор і музикознавець

Амбарцум Лимонджян (також Бабб Амбарцум) (вірм. Համբարձում Լիմոնջյան; 1768, Константинополь29 червня 1839 року, там само) — вірменський композитор і музикознавець. Винайшов новий вірменський нотний запис, що широко застосовувався на Закавказзі в XIX столітті, за допомогою якого записав вірменські церковні співи.

Амбарцум Лимонджян
вірм. Համբարձում Լիմոնջյան
Hamparsum.JPG
Основна інформація
Дата народження 1768[1]
Місце народження Константинополь, Османська імперія
Дата смерті 29 червня 1839(1839-06-29)
Місце смерті Стамбул, Османська імперія
Громадянство Османська імперія
Національність вірмени
Професії композитор, музикознавець, теоретик музики, музикознавство, винахідник
Файли у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Амбарцум Лимонджян народився в 1768 році в Константинополі, в бідній родині. Слідом за батьком, він повинен був стати кравцем, але вступив на службу переписувачем до вірменського архітектора Григору Пальяну. Потім, завдяки вокальним даним, він опиняється в будинку Ованеса Тюзьяна, де навчається музичного мистецтва. Крім співу Лимонджян вивчає вірменську церковну, грецьку та європейську музику, досконало опановує танбуром. Незабаром він сам починає викладати, спеціалізуючись на вірменському церковному співі.

Шлюб і дітиРедагувати

Амбарцум Лимонджян одружився у віці 27 років та мав шестеро дітей, один з яких, Зеноп Лимонджян (1810-1866) також став музикантом та грав на наї . [2]

СмертьРедагувати

Помер Амбарцум Лимонджян у віці 71 рік у своєму будинку в районі Константинополя Гаскьой. Похований на вірменському цвинтарі Сурп Аґоп.

Нотопис ЛимонджянаРедагувати

Для фіксації мелодії Лимонджян винаходить власну систему нотного запису (у Туреччині відому як «нотопис Лимонджяна»), яка замінює складний арабський запис і до початку XX століття отримує широке розповсюдження спочатку в Константинополі, а потім у Закавказзі. З її допомогою починають записувати не тільки церковну музику, але й національні міські та народні пісні[3].

Подальшу роботу з вдосконалення вірменської системи нотного запису продовжили інші вірменські музиканти, зокрема, учень Лимонджяна, Аристакес Ованісян. Завершив її формування Нікогайос Ташчян[3]. Завдяки «нотопису Лимонджяна» тисячі музичних творів Османської імперії збереглися до нинішніх часів[4].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Шавердян, Олександр Ісаакович. Нариси з історії вірменської музики XIX-XX століть: дорадянський період.  — Москва: Державне музичне видавництво, 1959. (рос.)

ПосиланняРедагувати