Відкрити головне меню

Ума́р Бабла́шович Алі́єв (31 січня 1911 — †21 вересня 1972) — карачаївський-балкарський поет.

Народився в аулі Верхня Теберда. Навчався в Ростові-на-Дону і викладав у Гірському педінституті міста П'ятигорська. Кандидатську захистив у Ленінградському педагогічному інституті ім. Герцена.

У 1943 році переїхав в Кабардино-Балкарії, звідки у 44-му році був депортований (насильницьке переселення за національною ознакою) до Киргизії. Реабілітований 19 серпня 1993.[1]

Після повернення на Кавказ працював деканом історико-філологічного факультету Кабардино-Балкарському державному університеті ім. Х. М. Бербекова (КБГУ). В останні роки свого життя працював у Карачаєво-Черкеському педагогічному університеті (КЧГПІ). З 1962 до 1964 року він був ректором університету.[2]

Умар Баблашевіч автор багатьох робіт з питань Карачаєво-балкарського мовознавства, він один з основоположників сучасної Карачаєво-балкарської філології.[3] Переклав поему Тараса Шевченка «Кавказ». Переклад увійшов до балкарського видання вибраних творів Тараса Шевченка (Нальчик, 1939).[4]

Примітки і джерелаРедагувати

  1. Списки жертв на сайті «Жертвы политического террора в СССР»
  2. «Умар Баблашович Алієв» на сайті elbrusoid.org
  3. На веб-сторінці Карачаєво-Черкеського педагогічного університету
  4. «Алієв Умар Баблашович», Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978. ст. 32