Аліче Рорвахер
Алі́че Рорва́хер (італ. Alice Rohrwacher; нар. 29 грудня 1982, Ф'єзоле, Тоскана, Італія) — італійська кінорежисерка та сценаристка. Лауреатка низки престижних міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород
.
| Аліче Рорвахер | |
|---|---|
| італ. Alice Rohrwacher | |
.jpg) Аліче Ровахер (2012) | |
| Дата народження | 29 грудня 1981 (42 роки) |
| Місце народження | Ф'єзоле, Провінція Флоренція, Тоскана, Італія[1] |
| Громадянство |
 Італія |
| Професія | кінорежисерка, сценаристка |
| Alma mater | Туринський університет |
| Роки активності | 2005—наш час |
| IMDb | ID 3114621 |
| Срібна стрічка (2011) | |
 Аліче Рорвахер у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Аліче Рорвахер народилася 29 грудня 1982 року у Ф'єзоле (Тоскана, Італія). Мати Аліче — Анналіса Джульєтті — має італійське походження, а батько Рейнгард — німець.[2] Старша сестра Аліче — акторка Альба Рорвахер.[3] Юнацькі роки Аліче провела в Кастель-Джорджо, на батьківщині своєї матері.[2]
По закінченню середньої школи Аліче Рорвахер вступила до Туринського університету, де вивчала літературу та філософію, а пізніше продовжила своє навчання на сценариста в Школі Голдена в Турині.[4] Після здобуття вищої освіти виступала сценаристом, асистентом режисера і оператором у декількох документальних стрічках.[4]
У 2011 році Рорвахер зняла за власним сценарієм свій перший повнометражний ігровий фільм «Небесне тіло», який був представлений у програмі Двотижневика режисерів на Каннському Міжнародному кінофестивалі[3] та отримав «Срібну стрічку» Італійського національного синдикату кіножурналістів за режисерський дебют.
Наступною роботою Аліче Рорвахер стала стрічка «Дива» (2014), головну роль у якій зіграла її сестра Альба Рорвахер. Фільм показали на Каннському кінофестивалі, де він отримав «Гран-прі журі».[5] У цьому ж році Аліче випустила фільм «9х10 дев'яносто», який був представлений на Венеційському кінофестивалі і на Фестивалі італійського кіно в Токіо.
У 2018 році в італійський прокат вийшов черговий фільм Рорвахер «Щасливий Ладзаро». Як і попередні роботи режисерки, стрічка була показана в конкурсі Каннського кінофестивалю, де здобула премію в номінації «Найкращий сценарій». 2019 року фільм був номінований у 9-ти категоріях на здобуття італійської національної кінопремії Давид ді Донателло, у тому числі за «Найкращий фільм» та за «Найкращу режисерську роботу».[6][7]
Наприкінці червня 2018 року Аліче Рорвахер стала членом американської Академії кінематографічних мистецтв і наук.[8]
У 2019 році Аліче Рорвахер увійшла до складу журі основної конкурсної програми 72-го Каннського міжнародного кінофестивалю, очолюваного мексиканським кінорежисером та сценаристом Алехандро Гонсалесом Іньярріту.[9]
Особисте життя ред.
У 2007 році Аліче Рорвахер народила дочку Аніту.[10]
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2011 | Небесне тіло | Corpo celeste |  |
| |
| 2014 | Дива́ | Le meraviglie | |
| |
| 2014 | 9х10 дев'яносто | 9x10 novanta | |
| |
| 2018 | Щасливий Ладзаро | Lazzaro felice | |
|
Визнання ред.
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Кінофестиваль міжнародний кінофестиваль | |||
| 2011 | Золота камера | Небесне тіло | Номінація |
| Приз Міжнародної конфедерації кінематографічного мистецтва (CICAE) | Номінація | ||
| 2014 |  Золота пальмова гілка
|
Дива | Номінація |
| Гран-прі журі | Перемога | ||
| 2018 | Найкращий | Щасливий Ладзаро | Номінація |
| При за найкращий сценарій | Перемога | ||
| Фестиваль італійського кіно в Аннесі | |||
| 2011 | Приз Міжнародної конфедерації кінематографічного мистецтва (CICAE) | Небесне тіло | Перемога |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 2011 | Срібна стрічка найкращому новому режисерові | Небесне тіло | Перемога |
| 2014 | Найкращий режисер | Дива | Номінація |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| 2018 | Найкращий фільм | Щасливий Ладзаро | Номінація |
| Премія Давид ді Донателло | |||
| 2012 | Найкращий новий режисер | Небесне тіло | Номінація |
| 2019 | Найкращий фільм | Щасливий Ладзаро | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Премія «Золота хлопавка» | |||
| 2012 | Найкращий перший фільм | Небесне тіло | Перемога |
| 2015 | Найкращий сценарій | Дива | Номінація |
| Кінофестиваль у Гетеборзі | |||
| 2012 | Нагорода за найкращий дебют | Небесне тіло | Перемога |
| Кінофестиваль в Абу-Дабі | |||
| 2014 | Чорна перлина — «Нові горизонти» | Дива | Перемога |
| Міжнародне товариство кіноманів | |||
| 2014 | Приз журі | Дива | Перемога |
| 2018 | Найкращий режисер | Щасливий Ладзаро | Перемога |
| 2019 | Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | |
| Кінофестиваль у Мар-дель-Плата | |||
| 2014 | Найкращий фільм | Дива | Номінація |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| Мюнхенський кінофестиваль | |||
| 2014 | Приз CineVision найкращого нового режисера | Дива | Перемога |
| 2018 | Приз ARRI/OSRAM за найкращий міжнародний фільм | Щасливий Ладзаро | Номінація |
| Європейський кінофестиваль у Севільї | |||
| 2014 | Спеціальний приз журі | Дива | Перемога |
| Єрусалимський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2018 | Приз «У дусі свободи» | Щасливий Ладзаро | Перемога |
| Кінофестиваль у Сіджасі | |||
| 2018 | Приз за найкращий фільм | Щасливий Ладзаро | Номінація |
| Спеціальний приз журі | Перемога | ||
| Нагорода журі Carnet Jove | Перемога | ||
| Премія Жозе Луїса Гарнер від критиків | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
| 2018 | Золотий Г'юго за найкращий фільм | Щасливий Ладзаро | Перемога |
| Премія Європейської кіноакадемії | |||
| 2018 | Найкращий європейський фільм | Щасливий Ладзаро | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарист | Номінація | ||
| Нагорода «European University Film Award» | Перемога | ||
| Роттердамський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2019 | Приз молодіжного журі | Щасливий Ладзаро | Перемога |
| Премія «Сан Жорді» | |||
| 2019 | Найкращий іноземний фільм | Щасливий Ладзаро | Перемога |
Примітки ред.
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ а б Gabriele Anselmi. "Il successo delle nostre figlie ci riempie di gioia". Annalisa e Reinhard Rohrwacher emozionati dalle Meraviglie di Alice. Parlano i protagonisti del film. OrvietoNews.it/ (італ.) . 26 травня 2014. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ а б Fulvia Carrara. Rohrwacher, sorelle d'arteche non si incontrano mai. La Stampa (італ.) . 22.04.2011. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ а б Fabio Secchi Frau. Alice Rohrwacher. MYmovies.it (італ.) . Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ Anna Maria Pasetti. Cannes 2014, i vincitori: a Rohrwacher il Grand Prix. Palma d’oro a ‘Winter Sleep’. Il Fatto Quotidiano (італ.) . 24.05.2014. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ Vittoria Scarpa. Dogman leads the nominations for the 2019 David di Donatello Awards. Cineuropa (англ.) . 19.02.2019. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ David di Donatello 2019: le candidature. Vanityfair.it (італ.) . 19.02.2019. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ Gregg Kilday. Academy Invites Record 928 New Members. The Hollywood Reporter (англ.) . 25.06.2018. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ The Jury of the 72nd Festival de Cannes. Festival-Cannes.com (англ.) . 29.04.2019. Архів оригіналу за 13 вересня 2020. Процитовано 30.04.2019.
- ↑ Sara Faillaci. La terra delle Meraviglie di Alice (e Alba) Rohrwacher. Vanityfair.it/ (італ.) . 20 червня 2014. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 20.02.2019.
- ↑ Нагороди та номінації Аліче Рорвахер на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аліче Рорвахер |
- Аліче Рорвахер на сайті IMDb (англ.)