Відкрити головне меню

Аль-Касім аль-Мамун (*9651035) — 8-й халіф Кордови у 1018—1021 та 1022—1023 роках.

Аль-Касім аль-Мамун
Ім'я при народженні القاسم بن حمود
Народився 965(0965)
Помер 1035(1035)
Херес-де-ла-Фронтера
Громадянство
(підданство)
Аль-Андалус
Національність бербер
Діяльність аристократ
Титул халіф
Посада Caliph of Cordoba[d] і Caliph of Cordoba[d]
Термін 1018—1021 та 1022—1023 роки
Попередник Абдаррахман IV
Наступник Ях'я ібн Алі аль-Муталі (вперше)
Абдаррахман V (вдруге)
Конфесія іслам
Рід Хаммудіди
Батько Хаммуд ібн-Хаммуд
Брати, сестри  • Алі ібн Хаммуд ан-Насир
Діти 2 сина

ЖиттєписРедагувати

Походив з берберської династії Хаммудидів. Разом з братом Алі ібн Хаммуд ан-Насиром брав участь у військових кампаніях на боці Сулаймана, що боровся за владу з халіфами Гішамом II і Мухаммедом II протягом 1009—1013 році. На дяку за звитягу ан-Насир отримав посаду валі (намісника) Сеути.

Незабаром скориставшись протистоянням між берберами, арабами і сакаліба, ан.-Насир захопив Танжер, який передав в управління аль-Касіму. У 1017 році разом з братом висадився на узбережжя Піренеїв. Звідси брав участь у поході на Кордову й повалення халіфа Сулаймана. Після оголошення ан-Насира у 1016 році халіфом, той призначив аль-Касіма валі Севільї.

 
халіфат за володарювання аль-Касіма

У 1018 році після загибелі брата й встановлення влади халіфа Абдаррахмана IV, при підтримці берберських військ аль-Касім повстав та рушив на Кордову. Неподалік від столиці було завдано поразки війська халіфа. Після цього на бік аль-Касіма перейшла шляхта й війська. Завдяки цьому було захоплено Кордову. Незабаром загинув Абдаррахман IV, аль-Касіма оголошено новим халіфом. Після цього прийняв титул аль-Мамун.

Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військовиків, налагодити співпрацю з арабською шляхтою. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдоволення. У 1019 році Мунзір аль-Мансур, валі Сарагоси, зумів відокремитися, заснувавши династію Туджибітів.

Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати відсіч виявилася невдалою, оскільки військовики та знать виступили проти нього. В підсумку у 1021 році аль-Касім аль-Мамун вимушений був зректися влади на користь небожа. Слідом за цим віддалився до Севільї.

Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери запросили на трон аль-Мамуна. аль-Касім, намагаючись зберегти владу, став усіляко потурати берберам, що викликало невдоволення населення Кордови, що повстало через декілька місяців. Повсталих підтримали представники поваленої династії Омейядів.

Зрештою у 1023 році халіф разом з синами Мухаммедом і Хасаном намагався втекти до Севільї, але їх туди не впустили. Тоді аль-Касім втік до Хереса-де-ла-Фронтери, де потрапив у полон. Тут колишнього володаря тримали у в'язниці, поки у 1035 році не задушили.

ДжерелаРедагувати

  • Arnold Hottinger: Die Mauren. Arabische Kultur in Spanien. Wilhelm Fink Verlag, München 1995, ISBN 3-7705-3075-6
  • André Clot, L'Espagne musulmane (viiie~xve siècle), Paris, Perrin,‎ 1999 (réimpr. 1999), 429 p. [détail des éditions] (ISBN 2-262-01425-6)