Альціон новобританський

вид птахів
Альціон новобританський
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід: Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид: Альціон новобританський
Todiramphus albonotatus
(Ramsay, 1885)
Посилання
Вікісховище: Todiramphus albonotatus
Віківиди: Todiramphus albonotatus
EOL: 1064923
ITIS: 692696
МСОП: 22683328
NCBI: 2231573

Альціо́н новобрита́нський[2] (Todiramphus albonotatus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae)[3]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї.

Опис ред.

Довжина птаха становить 16—18 см, вага 22 г. У самців тім'я яскраво-синє, обличчя чорне, перед дзьобом біла пляма. Крила і хвіст темно-сині, решта тіла біла. Дзьоб чорний, знизу біля основи роговий, очі темно-карі, лапи сірувато-чорні. У самиць нижня частина спини і надхвістя темно-сині. У молодих птахів білі частини оперення мають охристий відтінок.

Поширення і екологія ред.

Новобританські альціони є ендеміками острова Нова Британія. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться великими комахами, зокрема кониками і цвіркунами. Більшу частину часу новобританські альціони проводять у кронах дерев, однак шукають здобич у нижніх ярусах лісу. Сезон розмноження триває з серпня по жовтень.

Збереження ред.

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція новобританських альціонів становить від 2500 до 10 000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Todiramphus albonotatus. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.