Відкрити головне меню

Альф Шеберґ (швед. Alf Sjöberg, повне ім'я та прізвище — Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg); нар. 21 червня 1903, Стокгольм, Швеція — пом. 16 квітня 1980, Стокгольм) — шведський актор, театральний і кінорежисер. Дворазовий лауреат Гран-прі Каннського міжнародного кінофестивалю (1946, 1951.

Альф Шеберґ
швед. Alf Sjöberg
Alf Sjöberg.jpg
Ім'я при народженні Свен Ерік Альф Шеберг
(швед. Sven Erik Alf Sjöberg)
Дата народження 21 червня 1903(1903-06-21)
Місце народження Стокгольм, Швеція
Дата смерті 16 квітня 1980(1980-04-16) (76 років)
Місце смерті
Поховання кладовище Галеварвd[1]
Громадянство Швеція Швеція
Професія режисер, актор, сценарист
Роки активності 19291969
IMDb ID 0803549
Нагороди та премії
Гран-прі Каннського МКФ (1946, 1951)
Commons-logo.svg Альф Шеберґ у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Альф Шеберґ народився 21 червня 1903 року в Стокгольмі, Швеція. У 1923—1925 роках навчався в Королівському драматичному театрі у Стокгольмі, потім працював у ньому актором. У 1930-му в 27-річному віці став головним режисером театру. У 1928 році знявся у фільмі «Поезія Одалена».

Як кінорежисер дебютував стрічкою «Найсильніший» (1929), що розповідає про мисливців на тюленів у Гренландському морі; у фільмі режисер прагнув продовжити романтичні традиції класичного шведського кіно. Значне місце в творчості Шеберґа займає фільм «Цькування» (1944) за сценарієм Інгмара Бергмана про підлітка, якого у школі переслідує учитель-садист. Стрічка принесла Шеберґу популярність за кордоном, вона також стала першим знаком відродження шведського кіно після періоду застою. Загалом Шеберґ поставив 18 кінофільмів і став одним з піонерів театральних постанонок на шведському телебаченні. Телепостановка «Гамлета», здійснена Шеберґом у 1955 році, стала важливою віхою в історії телебачення Швеції.

Альф Шеберґ двічі вигравав головний приз Каннського кінофестивалю, обидва рази розділивши його з іншими режисерами. У 1946 році він був удостоєний «Гран-прі» за фільм «Ірис і лейтенант» (того року головний приз був розділений між одинадцятьма фільмами, тобто майже усіма, що були в конкурсній програмі), а в 1951-му став лауреатом за фільм «Фрекен Юлія» разом з Вітторіо де Сіка (той був відмічений за стрічку «Диво в Мілані»).

Альф Шеберг загинув в автокатастрофі 16 квітня 1980 року на шляху в Королівський драматичний театр, де мала відбутися репетиція.

ФільмографіяРедагувати

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1940 Ставка — життя Med livet som insats    
1940 Пора цвітіння Den blomstertid…    
1941 Додому з Вавилону Hem från Babylon    
1942 Божественна гра Himlaspelet    
1944 Королівське полювання Kungajakt    
1944 Цькування Hets  
1945 Resan bort    
1946 Ірис і лейтенант Iris och löjtnantshjärta    
1949 Тільки мати Bara en mor    
1951 Фрекен Юлія Fröken Julie    
1953 Варавва Barabbas    
1954 Карін Монсдоттер Karin Månsdotter    
1955 Дикі птахи Vildfåglar    
1955 т/ф Гамлет Hamlet    
1956 Остання пара, біжи Sista paret ut  
1960 Суддя Domaren    
1966 Острів Ön    
1969 Батько Fadern    

Театральні постановкиРедагувати

ВизнанняРедагувати

Нагороди та номінації Альфа Шеберґа[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1946 Гран-прі Ірис і лейтенант Нагорода
1951 Фрекен Юлія (разом з фільмом «Диво в Мілані») Нагорода
1953 Варавва Номінація
1961 Золота пальмова гілка Суддя Номінація
1966 Острів Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1947 Великий міжнародний приз Цькування Номінація
Ірис і лейтенант Номінація
1950 Золотий лев Тільки мати Номінація
Премія «Боділ»
1953 Найкращий європейський фільм Тільки мати Нагорода
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1957 Золотий ведмідь Остання пара, біжи Номінація
Премія «Золотий жук»
1966 Найкращий режисер Острів Нагорода

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати