Відкрити головне меню

Альфонсо IIІ Щирий (*Alifonso III o Franco, 4 листопада 1265 —18 червня 1291) — король Арагону і Валенсії, граф Барселони у 12851291 роках, король Майорки у 1286—1291 роках. Мав інше прізвисько «Ліберал».

Альфонсо IIІ
ісп. Alfonso III de Aragón
Альфонсо IIІ
Альфонсо IIІ
Король Арагону
Попередник: Педро III
Наступник: Хайме II
Граф Барселонський
 
Народження: 4 листопада 1265(1265-11-04)
Валенсія, Іспанія
Смерть: 18 червня 1291(1291-06-18)[1][2] (25 років)
Барселона, Іспанія
Релігія: християнство
Династія: Барселонська
Батько: Педро III
Мати: Констанція Сицилійська
Дружина: Елеонора Плантаганет

Медіафайли у Вікісховищі?

Його могила

Зміст

БіографіяРедагувати

Походив з Барселонської династії. Син Педро III, короля Арагону і Валенсії, граф Барселони, й Констанції Гогенштауфен.

Альфонсо III дісталися в спадок від батька внутрішні чвари зі знаттю, що об'єдналася з городянами в Унію, й війна на Сицилії. 1285 року в Тарасконі було підписано договір, за яким королем Сицилії був визнаний брат короля Хайме. Цю угоду підтверджено кортесами Сарагоси і Оски 1286 року.

У 1287 році король дарував знаті нові привілеї (Велика хартія вольностей Арагону). Відтепер він був повинен просити думки кортесів при вирішенні важливих державних справ і не міг піддати кримінальному покаранню нікого з членів Унії без згоди верховного судді. В іншому випадку Унія могла позбавити його престолу. Незважаючи на анархію, Альфонсо III зумів зібрати військо задля захоплення Балеарських островів: у 1285—1286 роках перемігти свого стрийко Хайме II, короля Майорки, у якого відняв острова Майорка і Ібіца. У 1287 році підкорив мусульманську державу на острові Мінорка.

У 1286—1287 роках спрямував війська і флот до Алжиру і Тунісу, в результаті чого еміри Тлемсена і Туніса визнали зверхність Арагону. У 1288 році підтримав Альфонсо де ла Серду проти Санчо IV, короля Кастилії. У зв'язки з цим розпочалася війна між Арагоном і Кастилією. Вона тривала до вересня 1290 року, але Альфонсо III не зміг досягти успіху, відступившись від свого претендента на кастильський трон.

Незадовго до смерті намагався замиритися з Папською державою і королівством Франція, тому відмовився від підтримки свого брата Хайме Сицилійського (землі останнього папа римський намагався передати королівству Неаполь). При цьому Франція відмовлялася від прав на Арагон, Альфонсо III підтверджував залежність від Риму. У 1291 році король помер, а владу успадкував брат Хайме, король Сицилії.

Сім'яРедагувати

Докладніше: Барселонський дім

Дружина — Елеонора, донька Едуарда I Плантаганета, короля Англії. Дітей не мав.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • O'Callaghan, Joseph. A History of Medieval Spain (Cornell University Press, 1983) ISBN 0-8014-9264-5
  • Figueres, Josep M. Història contemporània de Catalunya. Editorial UOC, 2003, p.34. ISBN 8483187736.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо III (король Арагону)

  • Cawley, Charles. Aragon, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.