Альфонсо де Портаґо
Альфо́нсо де Порта́ґо (ісп. Alfonso de Portago), повне ім'я з титулом — Альфо́нсо Анто́ніо Вісе́нте Едуа́рдо А́нхель Блас Франсіско де Бо́рха Кабе́са де Ва́ка і Ле́йтон, 11-й маркіз Портаґо[en], 13-й граф де ла Мехорада[es], гранд Іспанії (ісп. Alfonso Antonio Vicente Eduardo Angel Blas Francisco de Borja Cabeza de Vaca y Leighton, XI marqués de Portago, XIII conde de la Mejorada, Grande de España; 11 жовтня 1928, Лондон — 12 травня 1957, Гуїдіццоло, Ломбардія) — іспанський аристократ, автогонщик, пілот «Формули-1». Перший іспанець — володар подіуму у «Формулі-1» (Гран-прі Великої Британії, 1956), однак здобуто це досягнення було у парі з Пітером Коллінзом. Бронзовий призер чемпіонату світу з бобслею 1957 року[4].
| Альфонсо де Портаґо | |
|---|---|
 | |
| Громадянство |
 Іспанія |
| Народився |
11 жовтня 1928[1][2][…] Лондон, Велика Британія |
| Помер |
12 травня 1957[1][2][…] (28 років) Гуїдіццоло, Провінція Мантуя, Ломбардія, Італія |
| Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
| Дебют | Формула-1 — Гран-прі Франції 1956[en] |
| Остання гонка | Гран-прі Аргентини 1957[en] |
| Сезони | 1956-1957 |
| Команди | Scuderia Ferrari |
| Гран-прі (старти) | 5 |
| Подіуми | 1 |
| Очки | 4 |
Життєпис ред.
Альфонсо де Портаґо народився 11 жовтня 1928 року у Лондоні в аристократичній сім'ї. Альфонсо був різностороннім спортсменом: він був чемпіоном Франції з кінного спорту серед аматорів, професійним плавцем. У 1953 році де Портаґо дебютував в автоспорті. У 1954 році він здобув 2 місце у перегонах «1000 кілометрів Буенос-Айреса» за кермом «Ferrari». Його партнером був Гаррі Шелл. У тому ж році де Портаґо виграв гонку в Меці за кермом «Maserati» і дебютував у Ле-Мані.
У 1955 році Альфонсо де Портаґо став пілотом заводської команди Scuderia Ferrari. Він виступав поза заліком у перегонах «Формули-1» і добився успіху у перегонах спортивних автомобілів: де Портаґо посів друге місце у Гран-прі Венесуели і виграв Кубок губернатора Нассау. У 1956 році відбувся дебют Альфонсо в офіційних перегонах «Формули-1» на Гран-прі Франції. На Гран-прі Великої Британії[en] де Портаґо посів друге місце разом з Пітером Коллінзом. За підсумками сезону 1956 року «Формули-1» Альфонсо де Портаґо класифікувався 15-тим.
Крім того, Альфонсо де Портаґо був лідером збірної команди Іспанії з бобслею на Олімпійських іграх 1956 року. У змаганнях двійок де Портаґо разом із розганяючим Вісенте Сарториусом-і-Кабеса-де-Васа, 4-м маркізом де Маріньо, несподівано посів 4-е місце. Якщо два італійських екіпажі зайняли перші два місця зі значним відривом, то від третього місця, що дісталось швейцарцям, іспанців за підсумками 4-х заїздів відділяли всього 0,14 секунди. У змаганнях четвірок на Олімпіаді де Портаґо зі своїм екіпажем посів лише 9-е місце (понад 7 секунд програшу бронзовим призерам).
.jpg)
Альфонсо де Портаґо виборов 5-е місце у Гран-прі Аргентини 1957 року, взявши автомобіль Хосе-Фройлана Гонсалеса. Також у 1957 році де Портаґо виграв перегони спортивних автомобілів в Монлері, посів третє місце у перегонах «1000 кілометрів Буенос-Айреса» і на Гран-прі Куби. В лютому 1957 року на чемпіонаті світу з бобслею[en] завоював бронзову медаль у змаганнях двійок, єдину в бобслейному чемпіонаті світу для Іспанії.
Альфонсо де Портаґо і його штурман Едмунд Нельсон загинули 12 травня 1957 року[5] під час перегонів Mille Miglia на ділянці дороги між Гоїто та Гуїдіццоло приблизно за 70 км від Брешії[6]. За 120 кілометрів до фінішу у його автомобіля «Ferrari 335 S» тріснуло колесо[5], в результаті чого він, втративши контроль над автомобілем, на швидкості 240 км/год врізався у натовп, що вишикувався уздовж шосе. В аварії також загинули дев'ять глядачів, серед яких було п'ятеро дітей[6]. Тіло Портаґо було разірване на дві частини[7].
Через декілька днів після аварії в італійських газетах була опублікована світлина, що отримала назву «Поцілунок смерті». На ній була зображена акторка Лінда Крістіан у сукні і хустці в горошок, нахилена для поцілунку з Альфонсо де Портаго під час короткої зупинки у Кавріані незадовго до автокатастрофи[8][9].
У 2023 році бразильський актор Габрієль Леоне зіграв роль Портаґо в біографічній спортивній драмі режисера Майкла Манна «Феррарі»[10].
Особисте життя ред.
У 1949 році Портаґо оженився на колишній американській моделі Керролл Макденіел, яка народила йому двох дітей — дочку Андреа і сина Ентоні. Влітку 1954 року у нього почався роман із заміжньою американською супермоделлю Доріан Лі[en], яка була на 11 років старшою від нього[11]. У 1955 році у них народився син Кім Блас Паркер. Весною 1957 року, незадовго до своєї загибелі, у Альфонсо де Портаґо був роман з мексиканською акторкою Ліндою Крістіан[12].
Виступи в автоспорті ред.
«Формула-1» ред.
| Приклад | Опис |
|---|---|
| 1 | Переможець |
| 2 | Друге місце |
| 3 | Третє місце |
| 5 | Фінішував у очковій зоні |
| 12 | Фінішував поза очковою зоною |
| НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
| Схід | Не фінішував і не класифікований |
| НКВ | Не кваліфікований |
| НПКВ | Не передкваліфікований |
| ДСК | Дискваліфікований |
| тест | Тестер по п'ятницях |
| НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
| Т | Травмований чи хворий |
| Викл | Виключений із протоколу |
| Від | Відмова від участі |
| НТР | Не брав участі в тренуваннях |
| НПР | Не прибув на Гран-прі |
| С | Гонка скасована |
| Не брав участі | |
| Жирний шрифт | Поул-позиція |
| Курсив | Найшвидше коло |
| Числоу верхньому індексі | Позиція в спринті, що передбачає нарахування очок |
| Рік | Команда | Шасі | Двигун | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | Місце | Очки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1956 | Scuderia Ferrari | Ferrari D50 | Ferrari V8 | АРГ | МОН | 500 | БЕЛ | ФРА Схід |
ВЕЛ 2/10[13] |
НІМ Схід |
ІТА Схід |
15 | 3 |
| 1957 | Scuderia Ferrari | Ferrari D50A | Ferrari V8 | АРГ 5[14] |
МОН | 500 | ФРА | ВЕЛ | НІМ | ПЕС | ІТА | 20 | 1 |
«24 години Ле-Мана» ред.
| Рік | Клас | № | Команда | Напарник | Машина | Кола | АП | КП |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1954 | S 2.0 | 28 |  Officine Alfieri Maserati
|
Карло Томазі
|
Maserati A6GCS
|
116 | Схід | Схід |
| 1956 | S 2.0 | 11 | Scuderia Ferrari
|
.svg){kind=small} Данкан Гамільтон[en]
|
Ferrari 625 LM[en]
|
2 | Схід | Схід |
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Found: A 250 Competition Ferrari – ex ‘De Portago’. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- ↑ а б Forix (retrieved 24 October 2012)
- ↑ а б Alfonso Antonio Vicente Eduardo Angel Blas Francisco de Borja Cabeza de Vaca y Leighton, marchese di Portago. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 4 червня 2013.
- ↑ «Daredevil Sportsman Perishes», Los Angeles Times, 13 травня 1957, Page 1.
- ↑ Farewell kiss—then death. The Evening Times. Sayre, PA. 14 травня 1957 — через Newspapers.com.
- ↑ Passing through Rome. News-Pilot. San Pedro, CA. 14 травня 1957 — через Newspapers.com.
- ↑ Michael Mann Gabriel Leone Alfonso De Portago Racer Role. Deadline. 14 July 2022.
- ↑ Leigh, Dorian The Girl Who Had Everything, 1980, pp. 113—114, 128.
- ↑ Ivan Vicario Martin. “The kiss of death”, the curse of Alfonso de Portago in the Mille Miglia of 1957. La Escudería.
- ↑ Після 70 кіл віддав автомобіль Коллінзу, розділив з ним 6 очок за друге місце. Також взяв автомобіль Кастеллотті, обидва були класифіковані на 10-му місці.
- ↑ Взяв автомобіль Гонсалеса, коли той проїхав 49 кіл, розділив з ним два очки за п’яте місце.
Література ред.
- Carlo Dolcini. Alfonso de Portago. L'ultima corsa. — Silea. — ISBN 978-88-7911-532-2.
- McDonough Edward. Marqués de Portago: La Leyenda. — Mercian Manuals Ltd, 2006. — ISBN 978-19-03088-27-2.
- Wallechinsky David. Bobsled: Two-man // The Complete Book of the Olympics: 1896 – 1980. — New York : Penguin Books, 1984. — С. 558.
Посилання ред.
- Альфонсо де Портаґо на сайті wildsoft.motorsport.com
- Forix.autosport.com Архівовано березень 4, 2016 на сайті Wayback Machine.