Алоїс Мок

австрійський політик

Алоїз Мок (нім. Alois Mock; 10 червня 1934, Ойратсфельд, Австрія — 1 червня 2017) — видатний державний та політичний діяч, член Австрійської Народної Партії[8]. (АНП).
Міністр освіти Австрії, віцеканцлер Австрії та міністр закордонних справ Австрійської Республіки. Будучи міністром закордонних справ Мок домігся прийняття Австрії до Європейського Союзу.
З 1970 по 1987 і з 1995 по 1999 роки Алоїз Мок був членом парламенту. З 1995 року він страждає від хвороби Паркінсона, але продовжує активну участь у політичному житті Австрії.

Алоїз Мок
Alois Mock
Алоїз Мок
Алоїз Мок
13-й Міністр освіти, науки, досліджень, мистецтва, культури і спорту
2 червня 1969 — 21 квітня 1970
Попередник: Теодор Піффл-Перчевич
Наступник: Леопольд Грац
Прапор
Прапор
Віцеканцлер Австрії
21 січня 1987 — 24 квітня 1989
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Австрії
21 січня 1987 — 4 травня 1995
Попередник: Петер Янкович
Наступник: Вольфганг Шюссель
 
Народження: 10 червня 1934(1934-06-10)[1][2][…]
Ойратсфельд, Амштеттен, Нижня Австрія, Австрія
Смерть: 1 червня 2017(2017-06-01)[4][2][…] (82 роки)
Відень, Австрія
Причина смерті: хвороба Паркінсона
Поховання: Döbling Cemeteryd[5]
Країна: Австрія
Релігія: католицтво
Освіта: Віденський університет і convent Gymnasium in Seitenstettend
Ступінь: доктор праваd[6]
Партія: Австрійська народна партія
Шлюб: Edith Mockd[7]
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Освіта та рання політична діяльність

ред.

Алоїз Мок вивчав право у Віденському університеті, міжнародне право в Болонському університеті та Брюсселі. Був членом католицького студентського братства у Відні. Студентом вступив а Австрійську Народну Партію, з чого і почалася його політична кар'єра.

Політична кар'єра

ред.

З 1961 року перебуває на державній службі. В 1961 році його було призначено помічником канцлера Йозефа Клауса з питань ЄЕС та ЄАВТ (євроінтеграційної політики). З 1966 року — секретар канцелярії федерального канцлера та посадових осіб МЗС. 1969—1970 роки — наймолодший міністр освіти за всю історію Австрії.
Після виграшу на виборах 1971 року соціал-демократів, Мок та інші прихильники консерватизму стають активними діячами опозиції. Одночасно його було вибрано бургомістром Ойратсфельду.

 
Гість на з'їзді партії ХДС в 1983 році

З 1978 по 1987 він був головою АНП. В 1979 році Алоїз Мок став головою Європейського демократичного союзу[9].

З 1983 по 1987 він був також головою Міжнародного демократичного союзу. З 1995 року Мок — почесний голова Австрійської народної партії. У 1999 році він пішов з парламенту у зв'язку з хворобою Паркінсона.

Міністр освіти, науки, досліджень, мистецтва, культури і спорту

ред.

З 1969 по 1970 Мок був Федеральним міністром освіти, науки, досліджень, мистецтва, культури і спорту. За його ініціативи було проведено референдум, наслідком якого стало скасування запланованого 13 навчального року в школах. В 1970 році було прийнято федеральний закон, який створив Педагогічний коледж (нині Університет Клагенфурт) і першу двомовну школу в Клагенфурті.

Міністр закордонних справ

ред.

Найбільшу популярність здобув під час свого перебування на посаді міністра закордонних справ Австрії в 1987—1995 в урядах «великої коаліції» з соціалістами. Під час його керівництва зовнішньою політикою Австрії країна увійшла до Європейського союзу.
17 липня 1989 року міністр закордонних справ Мок передав заяву Австрії на вступ до членів ЄС у Брюссель. Через три місяці після подання Австрією заяви про членство в ЄС впала Берлінська стіна, а невдовзі розпалася вся комуністична система.
В 1992 році Мок домігся завершення переговорів щодо Південного Тіролю[10] і вирішення спорів в ООН.

Почесні звання та нагороди

ред.
  • Велика Золота медаль зі стрічкою за заслуги перед Австрійською Республікою
  • Золотий Хрест командора із зіркою Пошани за заслуги в провінції Нижня Австрія
  • Велика Золота медаль провінції Верхня Австрія
  • Медаль Тіролі
  • Великий Хрест за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина
  • Великий хрест за заслуги перед Італійською Республікою
  • Великий хрест ордена Оранських (Нідерланди)
  • Великий хрест за заслуги перед Князівством Ліхтенштейн
  • Гранд орден короля Звонімір (Хорватія)
  • Орден Дракона Боснії
  • Медаль Матері Терези ​​(Албанія)
  • Великий хрест за заслуги перед Республікою Кіпр
  • Орден за заслуги перед Республікою Польща
  • Орден Зірки Йорданії (Йорданія)
  • Великий офіцерський хрест ордена Сирії
  • Великий хрест ордена Бернардо О'Хіггінс (Чилі)
  • Великий хрест ордена Визволителя Сан-Мартін (Аргентина)
  • Зірка Mahaputera, 2-го класу (Індонезія)
  • Орден Висхідного сонця (Японія)
  • Великий хрест ордена святого Григорія
  • Гранд Орден за заслуги перед Південним Тіролем
  • Хрест командора із зіркою ордена Республіки Угорщина
  • Велика заслуга перед провінцією Південний Тіроль (Альто-Адідже)
  • Національний орден за вірну службу у званні командувача (Румунія)

Примітки

ред.
  1. Discogs — 2000.
  2. а б Енциклопедія Брокгауз
  3. а б Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с.
  4. https://www.geschichtewiki.wien.gv.at/Alois_Mock
  5. https://www.friedhoefewien.at/verstorbenensuche-detail?fname=Alois+Mock&id=0D%3EX9SIJTL&initialId=0D%3EX9SIJTL&fdate=2017-06-14&c=006&hist=false
  6. Deutsche Nationalbibliothek Record #118734318 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. https://kurier.at/politik/inland/ehefrau-ueber-alois-mock-waren-immer-ein-team/69.311.770
  8. http://san-stroi.ru/wo-vtafaihr41soedeowovl6/Мок,_Алоиз[недоступне посилання з червня 2019]
  9. http://omop.su/article/43/48770.html[недоступне посилання з червня 2019]
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 15 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

ред.