Алкілювання — введення алкільного замісника до складу молекули органічної сполуки.

Алкілювання може відбуватися як по атому вуглецю (С-алкілювання), так і по гетероатомам (N, O, S, P тощо).

Алкілюючий агент

ред.

1. В органічній хімії — сполука, за допомогою якої вводять алкільні групи в інші сполуки.

2. У хімії ліків — агент, що діє як електрофіл і утворює ковалентний зв'язок з макромолекулярною ціллю. Такі агенти вважаються цитотоксичними і використовуються як антиканцерогени.

Амідоалкілювання

ред.

Введення амідоалкільної групи в молекулу органічної сполуки заміщенням у ній атома H або приєднанням амідоалкільного катіона до кратних C-C-зв'язків.

R–H + X–CR2NH COR' → R–CR2NHCOR'
де X — гетероатомна група

Гідроксиалкілювання

ред.

Введення гідроксиалкільної групи в молекулу, що здійснюється переважно шляхом заміщення атома H або приєднанням карбонільних сполук.

>C=NH + CH2=O →>C=N–CH2–OH

Алкілювання в нафтохімії

ред.

Алкілювання ізобутану олефінами — процес, заснований на реакції взаємодії ізобутану з олефінами в присутності каталізатора з метою отримання бензинових фракцій, що характеризуються високою стабільністю і детонаційною стійкістю. Сировиною є ізобутан і бутан-бутиленова фракція, а також пропан-пропіленова і пентан-аміленова фракції. Продукцією процесу алкілювання ізобутану олефінами є:

  1. легкий алкілат (густина 698–715 кг/м³, компонент авто- і авіабензин);
  2. важкий алкілат (густина 780–810 кг/м³, компонент дизельного пального);
  3. відпрацьована фракція скраплених газів (побутовий скраплений газ).

Див. також

ред.

Література

ред.