Александра Сікора
Александра Францишка Сікора (пол. Aleksandra Franciszka Sikora; нар. 7 лютого 1991, Кендзежин-Козьле, Польща) — польська футболістка, захисниця та півзахисниця клубу АП ЛОТОС (Гданськ) та національної збірної Польщі.
 | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Александра Сікора у футболці «Медика» (Конін) (2013) | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Александра Францишка Сікора | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 7 лютого 1991 (33 роки) | |||||||||||||||||||||||||
| Кендзежин-Козьле, Польща | ||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Польща
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисниця, півзахисниця | |||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | АП ЛОТОС
| |||||||||||||||||||||||||
| Номер | ? | |||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
| «Промінь» (Мости)
| ||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| Роки | Збірна | І (г) | ||||||||||||||||||||||||
| 2007—20?? 2011—н.ч. |
Польща (WU-17) Польща
|
? (?) 76 (7) | ||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
Клубна кар'єра
ред.Народилася в містіКендзежин-Козьле[1], звідки виїхала у віці 9 років[2].
Александра Сікора розпочала свою кар'єру в клубі «Промінь» (Мости), який базується поблизу Голенюва у віці 6 років, де грав у жіночій команді, яка входила до Інне Ліге Кобіт, третього дивізіону чемпіонату Польщі, до кінця завершення середньої школи[3].
Переїхала в Конін для продовження навчання в 2007 році, під час навчання уклала договір з «Медиком» (Конін), де спочатку виступала за резервну команду («Медик II» Конін), який виступав у Першій лізі (другий дивізіон) на позиції нападника[3][4]. Вже в сезоні 2007/08 років вона виділилася тим, що стала найкращою бомбардиркою північної групи з 14-ма голами[5], а з наступного сезону вона приєдналася до першої команди з тренером Романом Ящаком, який, незважаючи на те, що продемонстрував свої вміння як бомбардир, змінила свою позицію, перемістивши її в центр поля. У своєму першому сезоні в Екстраклясі допомогла команді посісти 3-тє місце в турнірній таблиці, а в наступних двох сезонах «Медик» здійснила ще один крок вперед, підриваючи лідерство «Унії» (Ратибор), закінчуючи чемпіонат на 2-му місці.
Згодом Ніна Паталон, колишня помічниця Ящака, яка з літа 2011 по 2013 рік займала посаду на лаві запасних «Медика» (Конін), вирішує змінити свою роль і далі, вирішила відмовитися від використання Александри в захисті та використовувати її, переважно, на правому фланзі, як крайній або атакувальний вінґер[6]. Протягом двох вище вказаних сезонів юна Єва Пайор почала відігравати дедалі важливішу роль, завдяки чому команда займає 2-е місце в лізі, поступившись «Унії» (Ратибор). Медик також вийшов до фіналу Кубку Польщі 2011/12, в якому конинці поступилися з рахунком 1:3[7].
Але саме з поверненням Ящака Сікора та її супутники стають все більш помітними в ЗМІ. У сезоні 2013/14 років «Медик» почав набирати успіхів, виграв золотий дубль (чемпіонат та кубок) і, таким чином, вперше отримав путівку до жіночої Ліги чемпіонів. У вище вказаному турнірі Александра дебютувала 9 серпня 2014 року в першому з трьох матчів кваліфікаційного раунду сезону 2014/15 років, а два дні по тому відзначилася голом (встановила рахунок 4:0) у переможному (7:0) поєдинку проти фінського клубу «Аланд Юнайтед». Завдяки цьому конинський клуб з 21-м забитим і й одним пропущеним м'ячем виграли групу 7 та вийшов у плей-оф. В першому матчі 1/8 фіналу на Стадіоні ім. Золотої одинадцятки Казимира Гурського, завдяки голам Пайор та Сікори, польки обіграли шотландський «Глазго Сіті»[8], але шотландський клуб перемігши вдома з рахунком 3:0 та вийшов до наступного раунду. У наступних сезонах команда виграла ще три «золоті дублі» з такою ж кількістю виходів до жіночої Ліги чемпіонів. Команді вдалося вийти до 1/8 фіналу наступного розіграшу, де «Медик» зустрівся з чемпіоном Франції «Олімпіком Ліон», якому й поступилася. У 1/8 фіналу Лізі чемпіонів 2016/17 років в поєдинку проти «Брешії» відзначилася голом як у першому матчі, так і в другому матчі[6].
Влітку 2017 року скористалася можливістю зіграти свій перший чемпіонат за кордоном, отримала спочатку запрошення від «Фіорентини»[9], але зрештою прийнялп пропозицію «Брешії», з якою виступалася в Лізі чемпіонів, одягнула майку «левиці» на наступний сезон, де зустрілася зі своєю співвітчизницею Катажиною Далещик, яка уклала контракт з італійською компанією тижнем раніше[10].
Під керівництвом Джанп'єро Піовані він дебютував у новому футболці 23 вересня 2017 року, обігравши в матчі за Суперкубок італійського чемпіона «Фіорентину», в якому на 70-й хвилині замінила Нору Херум[11]. А тиждень по тому у 1-му турі Серії А дебютувала в «сухій» виїзній перемозі (6:0) над «Барі» на Пінк Спорт Тайм[12]. Разом з одноклубницями до останнього боролася за чемпіонство, з новоствореним «Ювентусом». «Б’янконера» вирішила суперечку на власну користь лише після додаткового матчу плей-оф, необхідному для команд, які набрали однакову кількість очок (60) та зіграних матчах (20 перемог і 2 поразки) наприкінці регулярного сезону. На нейтральному полі в Новари доля золотих медалей вирішилася в серії післяматчевих пенальті, після того як основний та додатковий час завершилися безгольовою нічиєю[13]. Свій перший італійський сезон завершила з 20-ма зіграними матчами, включаючи плей-оф, у чемпіонаті та 4-ма забитими м'ячами. Дебютний гол — відкрила рахунок у переможному (6:2) виїзному матчі 14 туру проти «Таваньякко». Також поврнулася до виступів у жіночій Лізі чемпіонів УЄФА, вийшла на поле 11 жовтня 2017 року в переможному (2:0) матчі проти «Аяксу», завдяки чому італійський клуб гарантував собі вихід до 1/8 фіналу.
Наступного літа, після того, як клуб «Брешія» продала своє місце новоствореному «Мілану»[14] на сезон 2018/19 років та вирішує перейти до нового чемпіона Італії, «Ювентуса»[15]. Залишилася в Турині протягом наступних двох років, протягом яких двічі вигравала Серію A, а також Кубок Італії та Суперкубок у 2019 році, але не змогла закріпитися в тактичнах схемах тренера Рити Гуаріно: у першому сезоні з «Ювентусом» грала регулярно, в той же час у наступному сезоні стала дублеркою, лише зрідка виходила в основі.
До лютого 2021 року захищала кольори норвезького клубу Klepp IL, де виступатиме під прізвищем чоловіка. З лютого 2021 року виступає за клуб АП ЛОТОС (Гданськ), у футболці якого дебютувала 7 березня 2021 року[16].
Працює футбольним тренером у школі міста Конін, володіє тренерською ліцензією УЄФА категорії B.
Кар'єра в збірній
ред.Виступала за молодіжну жіночу збірну Польщі. У футболці національної збірної Польщі дебютувала 23 листопада 2011 року в поєдинку проти Македонії.
Статистика виступів
ред.Клубна
ред.Станом на 16 вересня 2019.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Нацю кубок | Конт. кубок | Інші кубки | Загалом | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Матчі | Голи | ||
| 2017-2018 |  «Брешія» |
A | 19+1[17] | 4 | КІ | 5 | 0 | ЖЛЧУ | 2 | 0 | СІ | 1 | 0 | 28 | 4 |
| 2018-2019 | «Ювентус» |
A | 20 | 0 | КІ | 6 | 0 | ЖЛЧУ | 2 | 0 | СІ | 1 | 0 | 29 | 0 |
| 2019-2020 | A | 6 | 0 | КІ | 2 | 0 | ЖЛЧУ | 1 | 0 | СІ | 0 | 0 | 9 | 0 | |
| Загалом за «Ювентус» | 26 | 4 | 8 | 0 | 3 | 0 | 1 | 0 | 38 | 4 | |||||
| 2020 |  «Клепп» |
T | 12 | 0 | КН | - | - | - | - | - | - | 12 | 0 | ||
| Усього за кар'єру | 58+ | 4+ | 13+ | 0+ | 5 | 0 | 2 | 0 | 78+ | 4+ | |||||
Досягнення
ред.Клубні
ред.- «Медик» (Конін)
Екстракляса
Чемпіон (6): 2013/14, 2014/15, 2015/16, 2016/17
Срібний призер (3): 2010/11, 2011/12, 2012/13
- Кубок Польщі
Володар (5): 2012/13, 2013/14, 2014/15, 2015/16, 2016/17
Фіналіст (1): 2011/12
- «Брешія»
Серія A
- Срібний призер (1): 2017/18
- Кубок Італії
- Фіналіст (1): 2017/18
- Суперкубок Італії
- Володар (1): 2017
- «Ювентус»
- Серія A
- Чемпіон (2): 2018/19, 2019/20
- Кубок Італії
- Володар (1): 2018/19
- Суперкубок Італії
- Володар (1): 2019
Примітки
ред.- ↑ #HerStoria: Aleksandra Sikora o swoich początkach. "Zaczynałam z trawą po kostki i bramką z porwaną siatką". kobieta.wp.pl (Polish) . Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ Sikora odlatuje do Włoch. kobiecapiłka.pl (Polish) . Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ а б Klaudia Grodzka (10 aprile 2016). [MÓJ PIERWSZY RAZ] Aleksandra Sikora (пол.). laczynaspilka.pl. Архів оригіналу за 18 ottobre 2016. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Aleksandra Sikora-kapitanka reprezentacji Polski oraz wychowanka LUKS Promienia Mosty (пол.). promienmosty.futbolowo.pl. 10 ottobre 2015. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Adrian Sobolewski. I liga kobiet 2007/2008, grupa: północna - Strzelcy (пол.). 90minut.pl. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ а б Giuseppe Berardi (10 settembre 2017). I volti nuovi della Serie A: Aleksandra Sikora, la tuttocampista del Brescia. lfootball.it. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Poland (Women) 2011/12 (англ.). rsssf.com. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Kacper Zieliński (14 ottobre 2014). Jaszczak's Medyk thrill, Glasgow rallying cry (англ.). uefa.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Dawid Brilowski (14 giugno 2019). Aleksandra Sikora podbija Serie A. "W Turynie czuć, że to wielki klub, który interesują największe trofea" (пол.). sport.tvp.pl. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Daleszczyk, comunicato ufficiale. bresciacalciofemminile.it. 13 luglio 2017. Архів оригіналу за 20 luglio 2017. Процитовано 13 luglio 2017.
- ↑ Apoteosi Brescia, 4-1 alla Fiorentina. lnd.it. 23 settembre 2017. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Leonesse, il campionato inizia al meglio: 6-0 in trasferta al Bari. bresciacalciofemminile.it. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 1º ottobre 2021.
- ↑ Alberto Dolfin (20 maggio 2018). Storico scudetto al primo anno di vita per la Juventus Women, sconfitto ai rigori nello spareggio il Brescia. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2022.
- ↑ Comunicato Ufficiale Nº 68 dell'11/06/2018 (PDF). 11 giugno 2018. Архів оригіналу (PDF) за 12 giugno 2018. Процитовано 11 giugno 2018.
- ↑ Aleksandra Sikora è bianconera!. 13 luglio 2018. Архів оригіналу за 13 luglio 2018. Процитовано 13 luglio 2018.
- ↑ gdansk.pl. Piłkarska wiosna w ekstralidze kobiet. AP Lotos Gdańsk wraca na boiska (пол.). Gdańsk - oficjalny portal miasta. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Плей-оф за чемпіонство.
Посилання
ред.- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Александра Сікора на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Профіль гравчині [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті soccerdonna.de (нім.)
- Профіль гравчині [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
- Профіль гравчині [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравчині [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль гравчині [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті fbref.com
- Профіль гравчині [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті football.it (італ.)