Акчагильський вік

Акчаги́льський вік і я́рус пізній вік пліоценової епохи неогенового періоду.

Провідними окам'янілостями А. я. є двостулкові молюски: Avimactra subcaspia, А. karabudasica, Cardium dombra; остракоди: Candona convexa, C. combiba; деякі черевоногі та ін.

Відклади А. я. поширені в Прикаспійській низовині, в бас. р. Волги, на Пн. Кавказі, в Закавказзі, на п-ові Мангишлак та ін. Спочатку А. я. відносили до раннього міоцену, пізніше М. І. Андрусов відніс його до пізнього пліоцену, він же в 1911 ввів і назву А. я. за місцем перших знахідок (урочище Акчагил на Красноводському півострові).

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.