«Акурайку»[ISBN відсутній] — книга художньої публіцистики Василя Чепурного,[1] видана редакційно-видавничим центром «Сіверщина» 2009 року (Мена, друкарня «Домінант»).

фото обкладинки книги

Розділи книги:

  • «Колонка редактора»
  • «Росія»
  • «Щоденник помаранчевого революціонера»
  • «Дискусія»
  • «Подорожі».

Книга видана накладом 1 тис. примірників.

Слово «акурайку», що стало назвою книги, походить із села Авдіївка Сосницького району і є частиною давньої колядки. Колядка, за розшифруванням етнолога Миколи Ткача, походить із санскриту.[2] Автор розповідає про своє село, політику і журналістику, розмірковує над сьогоденням — зокрема, виступає за зміну українсько-російської політики: «Росія є зоною стратегічних українських інтересів». Окремий інтерес становить «Щоденник помаранчевого революціонера» та дискусія про Пушкіна та російську літературу з поетом Володимиром Базилевським[3].

Василь Чепурний — головний редактор газети «Сіверщина» , яка виходить у Чернігові з 1993 року.

Критика ред.

Книга отримала схвальні відгуки Левка Лук'яненка[4], Євгена Барана [5], Петра Сороки [6], Леоніда Ісаченка [7]

Примітки ред.

  1. КУХАРУК, Роман. ВАРТІСНА ПУБЛІЦИСТИКА. Всеукраїнська творча спілка "Літературний форум". Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 26 червня 2017. 
  2. АКУРАЙКУ. Вільний просвітянський портал "Просвітянин". Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 26 червня 2017. 
  3. Базилевський проти Чепурного. Не пропустіть! - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  4. ЛЕВКО ЛУК"ЯНЕНКО ПРО "АКУРАЙКУ", РОСІЮ І НАС, УКРАЇНЦІВ. Сіверщина. Процитовано 26 червня 2017. 
  5. ПУБЛІЦИСТИКА ВАСИЛЯ ЧЕПУРНОГО - Форум "Сіверщини". siver.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  6. Василь Чепурний видав другу книгу своїх щоденникових записів | Події і коментарі. pik.cn.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  7. Суничне письмо Василя Чепурного. bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.