Вікіпедія

Акме

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно переписати цілком відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2019)
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (травень 2019)

Акме (дав.-гр. ακμή — найвища точка, вершина) — соматичний, фізіологічний, психологічний і соціальний стан особистості, який характеризується зрілістю її розвитку, досягненням найбільш високих показників у діяльності, творчості.[1] Вважається, що даний період у житті людини припадає на вік від 30 до 50 років.

Акме
Діоніс і німфа Акме, будинок Діоніса, Пафос (Кіпр), 4 ст. н. е.

У психоаналізі даний термін позначає «пік» задоволення в сексуальному акті. Інше розуміння акме зрілість, найкращий вік людського життя (30-45 років)

У медицині: найвища точка розвитку захворювання.

Акме — вершина, пік, вищий ступінь чого-небудь, розквіт. Акмеологія  — комплексна міждисциплінарна галузь наукового знання, що досліджує: психічну сферу людини у розквіті його розумових та фізичних можливостей; об'єктивні та суб'єктивні фактори і найбільш загальні закономірності, що заважають або сприяють якісному розвитку особистості, досягненню вершин професійної діяльності — акме.

У 144 р. до н. е. — цей термін використовував Апполодор Александрійський, але у скороченому вигляді, як — Акме.

Поняття акмеологія в психологічну науку вперше ввів М. О. Рибніков у 1928 р., позначаючи ним вікову психологію зрілості або дорослості. М. О. Рибніков, один із перших працівників Психологічного інституту Російської Академії освіти, займався проблемами педагогічної і вікової психології, психології нам'яті та питаннями акмеології. Він створив Біографічний інститут, мета якого полягала у систематизації і вивченні людських біографій. Учений планував створити Центр всебічного, систематичного, тривалого вивчення людини на всіх стадіях її розвитку [1].

Сім мудреців, що досягли Акме (як вищого еталону досягнення Мудрості)Редагувати

  1. Соломон (1011—928 до н. е.)
  2. Фалес из Мілета(624—547 до н. е.)
  3. Біант із Приени (590—530 до н. е.)
  4. Солон із Афін (640 560 до н. е.)
  5. Питтак із Митилени (570—560 до н. е.)
  6. Клеобух із Лінда (ок 600 до н. е.)
  7. Хилон із Спарти (596—528 до н. е.)
  8. Периандр із Коринфа (627—586 до н. е.)

Історичні аспекти акмеологічного знанняРедагувати

І етап: «Осмислення досягнень у природі»Редагувати

  1. Анаксимандр із Мілета (610—546 до н. е.)
  2. Анаксимен (585—525 до н. е.)
  3. Гераклит (520—460 до н. е.)
  4. Піфагор (580—500 до н. е.)
  5. Ємпедокл (490—430 до н. е.)
  6. Демокрит (460—370 до н. е.)
  7. Фалес (624—547 до н. е.)

ІІ етап: «Осмислення сутності людини»Редагувати

  1. Сократ (469—399 до н. е.)
  2. Платон (427—347 до н. е.)
  3. Аристотель (384—322 до н. е.)

III етап «Автономність особистості — етична проблематика»Редагувати

  1. Антисфен (445—360 до н. е.)
  2. Пиррон (~ 360—275 / 270 до н. е.)
  3. Епікур (341—270 до н. е.)
  4. Аполлодор з Селевкії (був у розквіті приблизно 150 р. до н. е.)
  5. Аполлодор Фалеронский — послідовник Сократа
  6. Аполлодор із Афін (Александрійський) (II ст. до н. е.) — філософ-епікурієць, голова епікурійської школи в Афінах.
  7. Сенека (~ 2 — 65 рр. н. е.)
  8. Епі́ктет (50 — 130 до н. е.)
  9. Аврелій Марк (161—180 н. е.)

Акме у КитаїРедагувати

  1. Конфуцій (551—479 до н.е)
  2. Мен -цзи (372—289 до н.е)
  3. Сюнь цзи (313—235 до н.е)
  4. Мо — ци (479—400 до н.е)
  5. Хань Фей (280—233 до н.е)

Акме в ІндіїРедагувати

Акмеологічні досягнення у філософії Древньої Індії описані у ведичній літературі. У Ведах (Арманьяках) розповідається про атман (у перекладі «Сам»), тобто про сутність живого організму. У Джайнізмі стверджувалося про перевагу знань метою досягнення звільнення від «страстей» та роз'єднання душі і матерії. У Буддизмі наголошується на єдності знання і моралі, досягнення стану нірвани. У філософії Санкх'я підкреслювалося залежність страждань від не знання. У філософії Йоги головне це усвідомлення «я», як вільного духу, що стоїть вище матеріального; абсолютне Акме- досягається за рахунок «чистої свідомості». У всіх філософіях основним мотивом було звільнення від страждань за рахунок досягнення досконалості; Акме- розумілося як звільнення душі від влади матерії.

Акме у середньовічній філософіїРедагувати

  1. Філон Александрійський (1 ст н. е.)
  2. Клімент Александрійський (150—215 н. е.)
  3. Оріген Александрійський (185—215 н. е.)
  4. Тертулліан (160—220 н. е.)
  5. Аврелій Августин (353—430 рр)

Акме — схоластика (грец. шкільний, вчений)Редагувати

  1. Боєцій (480—524 рр.)
  2. Фома Аквінський (1225—1274 рр.)

Акме — християнська містика (с. 84)Редагувати

  1. Бернар Клервоський (1090—1153)
  2. Йоан Екгарт фон Гохгайм (1260—1327)
  3. Ібн Рушд (1126—1198)

Акме епохи Відродження — XIV—XVI ст. (с. 88)Редагувати

  1. Манетти (1396—1459)
  2. Ф. Петрарка (1304—1374)
  3. К. Салютатти (1331—1406)
  4. Л. Бруні (1374—1444)
  5. П. Брагголіні (1380—1459)
  6. Л. Алберті (1404 1472)
  7. Піко делла Мірандолла (1463—1499)
  8. Н. Макіавеллі (1469—1527)
  9. Т. Мор (1478—1535)
  10. Т. Кампанелла (1568—1639)
  11. М. Монтень (1533—1592)

Акме Нового Часу — як перемога над природоюРедагувати

  1. Г.Галілей (1564—1642)
  2. Ф. Бекон (1561—1626)
  3. Т. Гоббс (1588—1704)
  4. Д. Локк (1632—1704)

Акме- Людини — як підпорядкування розумуРедагувати

  • Б. Спиноза (1632—1677)
  • Глобальне Акме як Світова гармонія
  • Г.Лейбніц (1646 1716)

Акме епохи «просвітництва» або відродженняРедагувати

  1. Вольтер (1694—1778)
  2. Ж. Руссо (1712—1778)
  3. Ж. Ламетрі (1709 1751)
  4. П. Голбах (1723—1789)
  5. К. Гельвецій (1715—1771)
  6. Д. Дідро (1713—1784)
  7. В. А. Моцарт (1756—1791)

Акме у німецькій класичній філософіїРедагувати

  1. І. Кант (1724—1804)
  2. Огюст Конт (1798—1857) — ввів термін «соціоніка».
  3. Иоган Готліб Фіхте (1762—1814) — «Наукологія — Наука всіх наук».
  4. Г. Гегель (1770—1831)

Акме як аскетичний квієтизм (лат. quietus = спокійний, бездіяльний)Редагувати

  • А. Шопенгауєр (1788—1860)

Акме як віра і відмова від розумуРедагувати

С. Кьеркегор (1813—1855)

Акме як воля до владиРедагувати

Ф. Ницше (1844—1900)

Акме як сублімація статевого потягуРедагувати

З. Фрейд (1856—1939)

Акме у неотомізмі (""Союз розуму і віри)Редагувати

Ж. Мартен (1882—1973)

Акме у екзистенціоналізмі («існування», відображення внутрішнього світу людини)Редагувати

  1. М. Хайдегер (1889—1976)
  2. Ж. П. Сартр (1905—1980)
  3. К. Ясперс (1883—1964)

У російській філософії (удосконалення людини)Редагувати

  1. В. Н. Татіщев (1686—1750)
  2. М. В. Ломоносов (1711—1765)
  3. Я. П. Козельський (1728—1794)
  4. С. Е. Десницькій (1740—1789)
  5. А. І. Галич (1783—1848) — «Людинознавство»
  6. Н. В. Станкевич (1813—1840)

Акме- як єдність почуття, віри, розумуРедагувати

  1. А. С. Хомяков (1804—1860)
  2. І. В. Киреєвський (1806—1856)

Акме- Людини — як вільної особистостіРедагувати

  1. А. І. Герцен (1812—1870)
  2. Н. Г. Чернишевський (1828—1889)

Акме- як потяг до ідеалуРедагувати

  1. П. Л. Лавров (1823—1900)

Акме- як любовРедагувати

  1. В. С. Соловьев (1853—1900)

Акме як відродження особистості після падінняРедагувати

  1. Ф. М. Достоевський (1821—1881)
  2. К. Н. Леонтьев (1831—1891)

Акме- у космічному масштабі (Акме соціуму)Редагувати

  1. Н. Ф. Федоров (1828—1903)
  2. С. Н. Булгаков (1871—1944)
  3. Джуліан Соррелл Хакслі (1887—1975)
  4. Н. Н. Вавілов1 (887—1943)
  5. Е. П. Блаватська (1831—1891)
  6. Г. І. Гурджієв (1677—1949)
  7. К.Є Ціолковський (1857—1944)
  8. А. Л. Чижевський (1897—1964)
  9. В. І. Вернадський (1863—1945)

Акме як єдність духовного і тілесногоРедагувати

  1. В. В. Розанов (1859—1919)

Акме Свобода як творчістьРедагувати

  1. Н. А. Бердяєв (1874 1948)
  2. Л. І. Шестов (1866 1938)
  3. П. Д. Успенський (1874—1944)
  4. Д. Л. Анреєв (1906—1959)
  5. М. О. Рибніков (1880—1961)

АкмеологиРедагувати

  1. Л. А. Фейербах (1804—1872)
  2. Я. Н. Миклухо- Маклай (1846—1888)
  3. Карл Берр (1792—1876)
  4. І. М. Белинський (1811—1848)
  5. І. П. Мержеєвський (1838—1908)
  6. І. М. Сеченов (1829—1905)
  7. В. М. Бехтерев (1857—1927)
  8. І. П. Павлов (1849—1936)
  9. А. А. Ухтомський (1875—1942)
  10. Олдос Леонард Хакслі (1894—1963)
  11. П. К. Анохін (1898—1974)
  12. Б. Г. Ананьев (1907—1972)

СучасніРедагувати

  1. Н. В. Кузьміна.
  2. А. А. Бодалев.
  3. Альбуханова- Славська.
  4. А. Д. Бейсман.
  5. Ю. А. Гагін.
  6. П. А. Флоренський.
  7. І. П. Волков.
  8. В. П. Бранський.
  9. С. Д. Пожарський.
  10. А. А. Деркач.
  11. А. В. Гагарін

В УкраїніРедагувати

  1. Татаковский М. С. «Акмеология. Эрос и личность» (М. «МЖ Панорама», 1992 г. 313 стр.
  2. Антонов В. М. Інтелектуально-математичний менеджмент: кіберакмеологічна концепція: Монографія — К.: КНТ. — 2007. — 528 с.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Абсентеїзм. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014. 

ЛітератураРедагувати

  • Анисимов О. С. Акмеология и методология: проблемы психотехники и мыслетехники. — М., 1998. — 772 с.
  • Основи акмеології: підручник / В. М. Гладкова, С. Д. Пожарський ; М-во освіти і науки України. — Л. : Новий Світ-2000, 2011. — 320 с. : іл. — Бібліогр.: с. 298—300 (43 назви) — ISBN 966-418-039-4
  • Оксана Варфоломєєва, Акмеологія як наука в інтерпретації російських дослідників
  • Антонов, В. М. (2007). Інтелектуально-математичний менеджмент. Кіберакмеологічна концепція (українська). КНТ. ISBN 978-966-373-210-7. 
  • Антонов В. М. Інтернет — Енциклопедичне видання: Навч. — метод. Посіб. — Київ — ТОВ Редакція «Комп'ютер» — 2008—128 с
  • Антонов В. М. Дистанційне навчання: Кіберакмеологічний підхід. — Монографія. — Херсон. — 2011. — 156 с.
  • Антонов В. М., Антонова-Рафі Ю. В. Кібернетична акмеологія: теорія та практика моделювання, акселерації та розвитку людини. Монографія. — Київ: — КНТ. — 2011. — 280 с.
  • Антонов В. М. Кібернетична акмеологія: технологія розвитку та удосконалення Людини. — Монографія. К.: ВПЦ «Київський ун-т». — 2011. 290 с.
  • Антонов В. М. Комп'ютер. Інтернет. Здоров'я (Здоров'я людини та комп'ютерні хвороби): Монографія. — Київ. ВПЦ КУ. — 2011. — 272 с.
  • Антонов В. М. Кібернетична акмеологія і тестологія гармонійної акмеологічної особи: технології, методики колективно-індивідуального комп'ютерного тестування та діагностики. — Довідник. — К. — 2013. — ВПЦ «Київський університет». — 255 с.
  • Антонов В. М., Антонова-Рафі Ю. В. Кібернетична акмеологія і тестологія гармонійної акмеологічної Людини. — Монографія. — К. — 2013. — ВПЦ «Київський університет»– 256 с.
  • Антонов В. Н. — АКМЕ- ЧЕЛОВЕК: КИБЕР- АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД — https://elibrary.ru/item.asp?id=32579412
  • Антонов В. М., Нестеренко В. Г., Антонова — Рафі Ю. В. Гібридні акмеологічні бібліотеки в Україні (інноваційні технології застосування): монографія; за заг. ред. В. М. Антонова. — К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет2. — 2013. — 207 с.
  • Антонов В. М. Гармонійна акме- особистість. Монографія-«Аграр Медіа Груп» — Київ — 2014—384 с.
  • Антонов В. М. Прикладна та професійна акмеологія. Монографія --«Аграр Медіа Груп» Київ. — 2014. — 351 с.
  • Антонов В. Н. Человек как предмет междисциплинарного кибернетично-акмеологического исследования // «Акмеология». — Москва. — СВ № 3-4/ 2014.- с. 201. XXII международная научная конференція акмеологических чтений — 15 декабря 2014. (Москва, Санкт-Петербург)
  • Антонов В. Н. Комплексно-синтетическое развитие и усовершенствование человека. — // «Акмеология». — Москва. — СВ № 3-4/ 2014.- с. 202. XXII международная научная конференція акмеологических чтений 1 — 15 декабря 2014. (Москва, Санкт-Петербург)
  • Антонов В. Н. Компьютерно-кибернетический инструментарий формирования акме- личности (оценка и диагностика) // «Акмеология». — Москва. — СВ № 3-4/ 2014.- с. 203
  • Антонов В. Н. Акме- гармонічній человек. Статья — // «Акмеология». — Москва. — СВ № 3-4/ 2014.- с. 203.
  • Антонов В. М. Кібернетична акмеологія: теорія і практика: Монографія (друге видання) Гриф МОН Освіти. — «Аграр Медіа Груп» — Київ . — 2015—230 с.
  • Антонов В. М. Высокоэффективные технологии как неотъемлемая часть развития современного общества: монография / Авт. Кол. Антонов В. М., Львович И. Я., Чопоров О. Н. и др (Антонов В. М. ІННОВАЦІЙНІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ВИСОКОЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА): колективна монографія. — Одеса: Куприенко СВ Одеса — лютий 2015. — 220 с.
  • Антонов В. М. Кібернетична акмеологія у запитаннях і відповідях: Монографія. -«Аграр Медіа Груп» — Київ . — 2015—236 с.
  • Антонов В. М. Инновационные подходы к развитию техники и технологий: монография / Авт. Кол. Антонов В. М., Львович И. Я., Чопоров О. Н. и др (Антонов В. М. ІННОВАЦІЙНІ КІБЕР- АКМЕ- ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ І КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. С. 118—140): колективна монографія. — Одеса: Куприенко СВ Одеса — лютий 2015. -172 с.
  • Антонов В. М. Научные ответы на вызовы современности: образование и вооспитание, спорт. В 2 книгах. К. 1: монографія / авт.кол.: Антонов В. Н., Косолапов А. А., Мищенко Л. В. и др. -Одесса: КУПРИЕНКО СВ, 2016. — 159 с. Антонов В. М. Інноваційні підходи до розвитку освіти та виховання: моральна індивідуально-типова та гендерно-етасологічна концепція // Монографія Антонов В. М., Косолапов А. А., Мищенко Л. В. и др. С. 56 — 83.
  • Антонов В. М. Прикладна та професійна акмеологія: шляхи розвитку і удосконалення // Сучасні акмеологічні дослідження: теоретико-методологічні та прикладні аспекти: колективна монографія (с. 220—246) / редкол.: В. О. Огнев"юк, С. О. Сисоева. — К.: ун-т ім. Б.Гринченка. — 2016. — 912 с.
  • Антонов В. М. Інноваційні технології в акмеології // Сучасні акмеологічні дослідження: теоретико-методологічні та прикладні аспекти: колективна монографія (с. 247—259) / редкол.: В. О. Огнев'юк, С. О. Сисоева. — К.: ун-т ім.. Б.Гринченка. — 2016. — 912 с.
  • Антонов В. М., Антонова-Рафі Ю. В. Акме-Гендерологія: інноваційно-концептуальні основи // Сучасні акмеологічні дослідження: теоретико-методологічні та прикладні аспекти: колективна монографія (с. 259—276) / редкол.: В. О. Огнев'юк, С. О. Сисоева. — К.: ун-т ім.. Б.Гринченка. — 2016. — 912 с.
  • Антонов В. М. Гендерно-статева акмеологія: монографія включена в РИНЦ SCIENCE INDEX. — Одеса: КУПРИЕНКО СВ. — 2016. — 128 с.
  • Антонов В. М. Українська Акме- Жінка — золотий фонд нації: монографія включена в РИНЦ SCIENCE INDEX. — Одеса. — КУПРІЄНКО СВ — 2017—248 с.
  • Антонов В. М. АКМЕ- ЧЕЛОВЕК: КИБЕР- АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД // Наука и инновации в современном мире: техника и технологии в 3- х т. т. 3: монография. В. Н. Антонов В. М., Н. М. Агеева и др. — Одеса: КУПРИЕНКО СВ. — 157 с. (С. 61 — 70) Входит в международную наукометрическую базу РИНЦ SCIENCE INDEX. — 2017.
  • Антонов В. М. КОМП'ЮТЕРІЗАЦІЯ АКМЕ- ОСВІТИ ТА АКМЕ- НАУКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА // Київ.- 564 с. (С. 351—355) НТУУ КПІ.- Колективна монографія. Конференція: Сталий розвиток — XXI століття: управління, технології, моделі. — IV міжнародна науково-практична конференція 11-12 травня 2017.
  • Антонов В. М., Антонова-Рафі Ю. В. ОСВІТА ТА НАУКА — ЯК РУШІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ГЕНДЕРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АКМЕ- ОСОБИ // Київ. — 564 с. (С. 355—361) НТУУ КПІ. — Колективна монографія — Конференція: Сталий розвиток — XXI століття: управління, технології, моделі. — IV міжнародна науково-практична конференція 11-12 травня 2017.
  • Антонов В. М. Інноваційна акмеологічна педагогіка: кіберакмеологічний аспект управління якістю освіти: монографія включена в РИНЦ SCIENCE INDEX. Одеса: КУПРІЄНКО СВ, 2018. — 295 с.10 http://catalog.odnb.odessa.ua/opac/index.php?url=/notices/index/IdNotice:382103/Source:default [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]; https://kipdf.com/-_5b2abe3c097c47e7728b4942.html [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  • Антонов В. М., Кульгінський Є. А., Антонова-Рафі Ю. В. Акмеологія здоров'я в Україні: монографія. К.: «СТ-Друк3». -2018. — 388 с.
  • Антонов В. М. Альтернативна енергетика в Україні: Комп'ютерні акме- еколого- енергетичні комплекси: монографія. ТОВ «Agrar MG». — 2018. — 362.
  • Антонов В. М. Акмеологія щастя в Україні: кіберакмеологчний аспект. — монографія. — Київ — Agrar MG — 2018—136 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Акме&oldid=35848417