Азіз (Бахчисарай)

населений пункт в Автономній Республіці Крим, Україна, зараз частина Бахчисарая

Азіз (крим. Aziz, з 1948 — Задорожне) — місцевість Бахчисарая, колишнє село. Мусульманський культовий центр, що включав кілька дюрбе, зокрема, власне азіз, гробницю святого Мелек Гайдер, мавзолеї деяких кримських ханів і текіє — монастир дервішів.

Азіз (Задорожне)
Бахчисарай
Азіз (Задорожне)
Азіз (Задорожне)

Дюрбе Ахмед Бея, 2012 рік.
Загальна інформація
Координати: 44°44′58″ пн. ш. 33°50′56″ сх. д. / 44.74934° пн. ш. 33.84898° сх. д. / 44.74934; 33.84898
Країна Україна Україна
Район Бахчисарайський район
Карта
Мапа
CMNS: Азіз у Вікісховищі

Історія

ред.
 
Панорама села Азіз, 1925 рік

Перша згадка Азіза як священного місця зустрічається в «Описі Криму» Мартіна Броневського 1579 року.[1]

У часи Кримського ханства Азіз відносився до до Бахчисарайського кадилика Бахчисарайського каймаканства, зустрічається в «Камеральному Описі Криму 1784 року».[2]

Згадується у 1794 році у праці Петера Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі південними намісництвами Російської держави»:

«Нижче за Бахчисараю, за два версти від нього, знаходиться село Дозіс, біля Джурюк-су з капустяними городами…[3]»

Судячи з «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», Азіз, з 29 дворами та 175 жителями, вважався передмістям Бахчисараю.[4]

У 1944 році 18 травня кримські татари з села були депортовані до Середньої Азії[5], а у вересні у район приїхали перші новосели (2146 сімей) з Орловської і Брянськой областей РСФСР.

18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Азіз перейменували на Задорожне.[6]

А 1960-х роках село включили у склад Підгороднього, а згодом у склад Бахчисараю.

Примітки

ред.
  1. Том 6 (1867) :: ЗООИД :: BIBLIOTHECA CHERSONESSITANA. web.archive.org. 27 жовтня 2014. Процитовано 30 липня 2024.
  2. ДОКУМЕНТЫ->КРЫМ->КАМЕРАЛЬНОЕ ОПИСАНИЕ КРЫМА (1784)->ЧАСТЬ 4. www.vostlit.info. Процитовано 31 липня 2024.
  3. Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах = Bemerkungen auf einer Reise in die sudlichen Statthalterschaften des russischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794 / Борис Венедиктович Левшин. — Москва : Наука, 1999. — С. 99. — (Научное наследство) — 500 прим. — ISBN 5-02-002440-6. Архівовано з джерела 4 лютого 2021}
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 41 : Таврическая губерния. — 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 31 липня 2024.
  5. Постановление ГКО № 5859сс от 11.05.44 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 31 липня 2024.
  6. Указ Президиума ВС РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 31 липня 2024.