Азербайджанська залізниця

Азербайджанська залізниця була утворена в червні 1967 (раніше входила до складу Закавказької залізниці). Пролягала в основному територією Азербайджанської РСР (95 %). Межувала на півночі з Північно-Кавказькою залізницею (станція Дербент), на заході з Закавказькою залізницею (станції Беюк-Кясік і Норашен). На півдні проходила уздовж державного кордону СРСР з Іраном. Експлуатаційна довжина 1868 км (1 січня 1969). Будівництво почалося нприкінці 1870-х років. У 1880 здана в експлуатацію лінія Баку — Сабунчі — Сурахани, яка спочатку призначалася для вивезення нафти, але після будівництва нафтопроводів стала переважно пасажирською. У 1883 році побудована лінія Баку — Беюк-Кясік — Тбілісі, яка створила з раніше прокладеними лініями від Тбілісі до Батумі і Поті пряме залізничне сполучення між портами Каспійського і Чорного морів; в 1900 — Баладжари — Дербент, що сполучила райони Закавказзя з Північним Кавказом та іншими районами країни ; в 1908 — Джульфа — Норашен — Масіс, що сполучила прикордонну (з Іраном) станцію Джульфа з Єреваном та іншими пунктами Закавказзя. Для освоєння Дашкесанського залізорудного родовища і вивезення руди в 1950 році побудована лінія Алабашли — Кущинський Міст. У складі залізниці — перша в СРСР електрифікована лінія Баку — Сабунчі (1926). До 1968 електрифіковані напрямки

• Беюк-Кясік — Уджари
• Баку — Кішли — Сумгаїт
• Баладжари — Дуванна
• Алабашли — Кушчінскій Міст та деякі інші лінії невеликої довжини.

У 1967 вантажообіг Азербайджанської залізниці становив 1,1 % від вантажообігу всієї мережі; на магістралях Баку — Дербент і Баладжари — Беюк-Кясік вантажонапруженість була вельми висока. Азербайджанська залізниця відправляла за рік понад 30 млн т різних вантажів; найбільшу питому вагу мали нафтовантажі (42 %), потім залізна руда, цемент та інші будматеріали, хімічні і мінеральні добрива, метали і вантажі сільського господарства. У ввезення та транзит переважало вугілля, лісоматеріали, машини, обладнання, зерно, вантажі легкої промисловості.

Лінії, побудовані Радянською владою

• Алят — Мінджіван — Кафан (1936)
• Мінджіван — Джульфа (1941) (скоротили шлях між Баку і Єреваном)
• Османли — Астара (1941)
• Сальяни — Нефтечала (1941)
• Аджікабул — Алі-Байрамли (1941)

Види сполучення перевезення

• транзит 27 %;
• ввезення 19 %;
• вивіз 28 %;
• місцеве сполучення 26 %.

Великі пункти відправлення та прибуття вантажів

• Баку
• Ашаги-Гюздак
• Сумгаїт
• Карадаг
• Кішли
• Кіровабад та ін

Зв'язки

Азербайджанська залізниця взаємодіяла з найбільшим на Каспійському морі портом з перевалки різних вантажів у Баку. Після здачі в експлуатацію поромної переправи Баку — Туркменбаші (колишн. Красноводськ) (1962) створено пряме сполучення районів Закавказзя з районами Середньої Азії.

Перевезення

Азербайджанська залізниця здійснювала пасажирські перевезення як міжміські (Баку — Тбілісі, Баку — Єреван, Баку — Москва та ін), так і приміські. Загальний пасажирообіг становив 0,6 % від пасажирообігу всієї мережі залізниць СРСР.

Джерела

Большой энциклопедический словарь