Адріян (Бутримович)

(Перенаправлено з Адріян Бутримович)


Адрія́н Бутримо́вич герба Топор (світське ім'я Антоній[1], пол. Adrian Butrymowicz; нар. 13 червня 1750 — пом. 29 березня 1819) — архієрей Руської унійної церкви, суфраган київський (1792–98) і берестейський (1798—1802), василіянин, титулярний єпископ Калами[2].

Адріян Бутримович
Adrian Butrymowicz
Єпископ-помічник
Берестейської єпархії
1798 — 1802
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Йосафат Булгак
Наступник: Лев Яворський
Єпископ-помічник
Київської митрополії
8 лютого 1792 — 1798
Обрання: 8 лютого 1792
Попередник: Стефан Левинський
Титулярний єпископ Калами
8 лютого 1792 — 29 березня 1819
Обрання: 13 січня 1792
Попередник: Carolus (Georgius Antonius) Vareschi
Наступник: José Calixto de Orihuela
 
Народження: 13 червня 1750(1750-06-13)
Смерть: 29 березня 1819(1819-03-29) (68 років)
Єпископська хіротонія: 22 квітня 1792

Життєпис ред.

Антоній народився в пінській шляхетській сім'ї Якуба Ігнатійовича Бутримовича й Анастасії Горчак, мав 4 братів і 3 сестер. За припущенням польської дослідниці Дороти Вереди, певно як і брат Мацей, закінчив пінський єзуїтський колегіум[1][2].

Папським бреве від 8 лютого 1792 був назначений помічником київського митрополита й титулярним єпископом Калами (лат. Calama, Calamensis), — міста, що колись існувало в римській провінції Нумідія. Сталось це не без сприяння земляка Адама Нарушевича[2][3].

Хіротонія Бутримовича була звершена 22 квітня 1792 р. у варшавській церкві василіян митрополитом Теодосієм Ростоцьким й вікарними єпископами: гнезненським Антоніном Пшедвоєвським і жмудським Антоніном Малиновським[4].

В 1794 р. Адріян згадується як пріор Борунського монастиря[5].

Своїм указом від 6 вересня 1795 російська імператорка Катерина ІІ відправила його, а також низку інших унійних ієрархів, на пенсію (в розмірі 3 тисяч рублів). 1798 року, після відновлення берестейської єпархії Павлом І, Бутримовича назначили її суфраганом[3].

За даними Костянтина Тишкевича, останні свої літа він провів у логойському василіянському монастирі, де і помер[6].

Примітки ред.

  1. а б Федорук А.Т. Старинные усадьбы Берестейщины / ред. Т.Г. Мартыненко — 2-е изд. — Минск : БелЭн, 2006. — С. 28.
  2. а б в Wereda, Dorota (2013). Biskupi unickiej metropolii kijowskiej w XVIII wieku. Siedlce–Lublin. с. 23-24, 45, 338-339. ISBN 978-83-63527-31-0. 
  3. а б Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 260.
  4. Prokop, Krzysztof R. (2006). Wiadomości do biografii biskupów oraz opatów i ksień z ziem Rzeczypospolitej Obojga Narodów z osiemnastowiecznej prasy warszawskiej doby saskiej i stanisławowskiej (1729-1795). Archiwa, Biblioteki I Muzea Kościelne. 86: 297. doi:10.31743/abmk.10078. 
  5. Духовенство Гродненского повета в восстании 1794 г.. www.arhisan.com. Процитовано 9 листопада 2023. 
  6. Teka Wileńska / wydawana przez Jana ze Śliwina. — Wilno: w drukarni A. Marcinowskiego, 1858. № 4. — 1858. — S. 236