Адам Рудницький
офіцер польської армії
Адам Рудницький (пол. Adam Rudnicki) (16 березня 1897 р. — 1964[1]) — офіцер, діяч ПВО та польського визвольного руху.
| Адам Рудницький | |
|---|---|
| пол. Adam Rudnicki | |
 | |
| Народився |
16 березня 1897 Варшава, Російська імперія |
| Помер | 1964 |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Місце проживання |
 Польща, Угорщина |
| Діяльність | військовий діяч, діяч ПВО |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Військове звання | підполковник |
| Нагороди |
 |
У 1919 р. був командиром Сувальського округу ПОВ. У серпні 1919 р. був на чолі Сейненського повстання, що призвело до відбиття у литовців м.Сейни, які зайняли його після відходу німців[2].
В міжвоєнні роки проходив військову службу на різних посадах[3]. Після поразки Польщі у вересневій компанії підполковник Рудницький знаходився в Угорщині де був першим керівником тайного Евакувційного бюро, що займалося перекиданням поляків до Франції та Англії[4].
Нагороджений Срібним хрестом військового ордену Virtuti Militari (Nr. 4956)[5], чотири рази Хрестом хоробрих та Хрестом Незалежності з мечами[6].
Примітки ред.
- ↑ Wacław Jędrzejewicz, 1993: "Wspomnienia, Zakład Narodowy Im. Ossolińskich
- ↑ Polityka.pl Adam Grzeszak - Gdzie Litwa, gdzie ojczyzna? 4 listopada 2009. Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 30 грудня 2012.
- ↑ Lista oficerów dyplomowanych, Warszawa 1931, Sztab Główny, str. 11.
- ↑ Newsweek.pl Jarosław Giziński, Węgierski azyl dla Polaków 30 marca 2010. Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 30 грудня 2012.
- ↑ Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Rok. III, Nr 43, str. 1722. Warszawa 27 grudnia 1921.
- ↑ Monitor Polski z 1930 r. Nr 64, poz. 100. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 30 грудня 2012.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |