Ніна Федорівна Агапова (30 травня 1926(1926-05-30), Москва — 19 листопада 2021(2021-11-19), Москва) — радянська і російська актриса театру і кіно, заслужена артистка Російської РФСР (1987).

Агапова Ніна Федорівна
Дата народження30 травня 1926(1926-05-30)[1][2]
Місце народженняМосква, СРСР
Дата смерті19 листопада 2021(2021-11-19) (95 років)
Місце смертіМосква, Росія
ПохованняКунцевський цвинтар
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Професіяакторка
НагородиЗаслужений артист РРФСР — 1987
IMDbID 0012846

Біографія

ред.

Ніна Агапова народилася 30 травня 1926 року у Москві. Її батьки були родом із одного села, з-під Коломни, вони рано приїхали до Москви на заробітки. Мати влаштувалася у 14-річному віці на ткацьку фабрику, батько торгував у приватному магазині, помер у серпні 1945 року від туберкульозу.

У 15-річному віці Ніна вступила до Російського народного хору під керівництвом П. Г. Яркова.

Учасниця фронтових концертних бригад. Виступала на Далекому Сході, в Азії, Криму та на Карельському фронті.

У повоєнні роки багато хто бігав на «Мосфільм» зніматися в масовках. Ніну теж захопила робота в кіно, але всерйоз своє захоплення вона не сприймала, поки одного разу на зйомках фільму «Людина № 217» помічник режисера Вікторов не порадив дівчині задуматися про акторське майбутнє. Вона вирішила вступати до ВДІКу.

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1951, майстерня Сергія Юткевича та Михайла Ромма).

Активно знімалася в кіно, але за весь час не зіграла жодної головної ролі, лише невеликі епізоди та ролі другого плану. З 1951 по 1990 рік — актриса Театру-студії кіноактора, з 1997 року — Московської драматичної трупи «Блукаючі зірки», під керівництвом актора і режисера Павла Тихомирова. Вистави йшли у різних Будинках творчості. Ніна Федорівна знову почала співати і із задоволенням згадувати, як Борис Андрєєв у день, коли Агапову приймали до Театру-студії кіноактора, голосно заявив: «Вітаю колектив із чудовим вокальним придбанням!», а потім неодноразово басив їй у вухо: «Агапова, тобі треба в оперету!».

Працювала на сцені до 90-річного віку[3] .

Померла в Москві 19 листопада 2021 року на 96-му році життя[4].

Родина

ред.

Чоловік — кінооператор Сергій Сергійович Полуянов (1924—1983), заслужений діяч мистецтв РРФСР.

Син Олександр, народився наприкінці 1953 року. Як і батько закінчив операторський факультет, але, змінивши масу занять, захопився бізнесом. Взяв у борг пристойну суму грошей, а коли бізнес не окупився, Олександр не зміг повернути борги і 28 грудня 1996 року наклав на себе руки[5].

Онук — Сергій, закінчив телевізійні операторські курси, знімає рекламні ролики.

Ролі у театрі

ред.

Московська драматична трупа «Блукаючі зірки»

«Не зійшлися характерами» Олександр Островський — Уліта Микитішна (режисер П. Є. Тихомиров)

«Листки зі спаленого зошита» П. Тихомиров — Мати (режисер П. Є. Тихомиров)

«Солдат та цариця» А. Платонов — Бояриня (режисер П. Є. Тихомиров)

«Театральна фантазія» П. Тихомиров — Дама в чорнобурці, Сільва (режисер П. Є. Тихомиров).

Фільмографія

ред.

Озвучування мультфільмів

ред.
  • 1956 — Небесне створення

Примітки

ред.
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ČSFD — 2001.
  3. Сценарист Капков рассказал о последних годах жизни актрисы Агаповой. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  4. Алина Прошина (19 листопада 2021). Умерла актриса Нина Агапова. Известия (рос.). Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  5. Смерть мужа и самоубийство сына: несчастливая судьба «королевы эпизода» Нины Агаповой. www.infox.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 3 січня 2021.

Посилання

ред.