Аветисян Тамара Костянтинівна
Тамара Костянтинівна Аветисян (18 квітня 1918, Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство — 14 червня 2012, Київ) — радянська та українська співачка, солістка Національної Філармонії України (1947—1987)[1]. Відома виконавиця пісень народів світу[2] . Заслужена артистка України (2008)[3]. Заслужений діяч єврейської культури. Почесний академік Академії мистецтв Республіки Вірменія[4]
| Аветисян Тамара Костянтинівна | |
|---|---|
| вірм. Թամարա Կոնստանտինի Ավետիսյան | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 квітня 1918 |
| Місце народження | Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство, РСФРР |
| Дата смерті | 14 червня 2012 (94 роки) |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Громадянство | СРСР і Україна |
| Професії | співачка |
| Освіта | Державна консерваторія Узбекистануd, Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського, Московський державний університет природооблаштуванняd і Московський автомобільно-дорожний державний технічний університетd |
| Інструменти | вокал[d] |
| Заклад | Національна філармонія України |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народилася Тамара Аветисян 18 квітня 1918 року у вірменській родині, у столиці Узбекистану місті Ташкенті. Її сім'я походила з Нагірного Карабаху, звідки змушені були втікти, рятуючись від міжнаціональних сутичок. Мати Тамари Аветисян була родом із Гадрута[5]. Після закінчення школи навчалася в Ташкентській та Московській консерваторіях, у Московському гідромеліоративному та автодорожньому інститутах. У Московській консерваторії обрала жанр народної пісні та успішно виступала у концертах як солістка Всесоюзного гастрольного концертного об'єднання.
За сімейними обставинами переїхавши до Києва, 1947 року Тамара Авестисян вперше вийшла на сцену Національної філармонії України. У філармонії вона пропрацювала п'ятдесят років, залишаючись солісткою філармонії аж до 1987 року[1]. За свою кар'єру Тамара Аветисян, прозвану українською Царицею Тамарою, виконала багато фольклорних пісень більш ніж 60 мовами народів світу[4].
Вийшовши на пенсію, десять років керувала художньою самодіяльністю, після чого зайнялася журналістикою. Друкувалася в журналах «Відродження» та «Український театр». У 1998 році в Києві побачила світ книга Тамари Аветисян «Незабутні», в якій вона підняла морально-моральні теми. У 2007 році під патронажем «Союзу вірмен України» у київському видавництві «НАІРІ» було видано її другу книгу — «Доля моя — пісня»[5].
18 вересня 2008 року, указом № 726 президента України Тамарі Аветисян було присвоєно звання «Заслужена артистка України». З цього приводу в одному з інтерв'ю вона зауважила, що факт присудження звання вона сприймає не як особисту подію, а як вірменку, чию творчість оцінено Україною[5].
Літературні твори ред.
- Незабутнє. Київ, 1998.
- Доля моя — пісня. Київ, 2007.
- Друкувалася у журналах: «Відродження», «Український театр».
Звання ред.
- Заслужена артистка України
- Заслужений діяч єврейської культури.
- Почесний академік Академії мистецтв Республіки Вірменія
Примітки ред.
- ↑ а б Тамара Константиновна Аветисян. Биография. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 14 червня 2012.
- ↑ Скончалась народная артистка Украины Тамара Аветисян. PanARMENIAN. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 14 червня 2012.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 726/2008. Сайт президента Украины. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 14 червня 2012.
- ↑ а б Творческий вечер заслуженной артистки Украины Тамары Аветисян. Представительство Россотрудничества в Украине. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 14 червня 2012.
- ↑ а б в Марат Акопян (22 жовтня 2008). ТТамара Аветисян: "Я – армянка, чье творчество оценено Украиной". Аналитика. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 14 червня 2012.