Відкрити головне меню
Абісинський еялет на карті імперії (1609).
Абісинський еялет на карті імперії (1795).

Абіси́нський еяле́т (осман. ایالت حبش, Eyālet-i Ḥabeš, «Аббісинський край») — еялет (край) Османської імперії у 15571802 і 18131872 роках. Охоплював землі Абісинії в акваторії Червоного моря, а з XVIII століття — регіон Хіджазу. Розташовувася території сучасних Еритреї й Саудівської Аравії, а також Судану, Сомалі та Джибуті. Адміністративні центри — Массава, Савакін, Джидда1701). Створений в ході османського завоювання Абісинії й Хіджазу в XVI столітті. Місце розташування двох головних мусульманських святинь — Мекки та Медіни. Контролював винятково портові міста, де були османські гарнізони; сільська місцевість лишалася поза впливом турецької влади[1]. Вів війни із сусідніми ісламськими державами: Медрі-Бахром і Сеннарським султанатом в Абісинії, й Дірійським еміратом в Хіджазі. Наприкінці XVIII століття перетворився на місце політичного заслання. Керувався бейлербеями і пашами, влада яких була радше номінальною. 1802 року втратив Хіджаз, який захопили саудівські ваххабіти. У 18131827 роках, внаслідок османсько-саудівської війни, тимчасово керувався адміністрацією Єгипетського еялету. 1866 року абісинські території увішли до складу Єгипту. 1872 року перетворений на Хіджазький вілаєт.

НазваРедагувати

  • Абісинський еялет
  • Османська Абісинія / Османський Хіджаз
  • Абісинське бейлербейство
  • Абісинське пашство
  • Еялет Абісинії й Джидди
  • Еялет Абісинії й Хіджазу[2]
  • Хіджазький еялет

Адміністративний поділРедагувати

Поділявся на 6 санджаків (хоругв)[3]:

  1. Санджак Ібрім
  2. Санджак Савакін
  3. Санджак Харгіго
  4. Санджак Массава
  5. Санджак Зайла
  6. Санджак Джидда

У XIX столітті поділявся на 5 санджаків[4]:

  1. Санджак Ємен
  2. Санджак Наджд
  3. Санджак Джидда
  4. Санджак Медіна
  5. Санджак Мекка

ПриміткиРедагувати

  1. Özbaran, 1994, с. 194
  2. Almanach de Gotha: annuaire généalogique, diplomatique et statistique. J. Perthes. 1867. с. 827–829. Процитовано 2013-06-01. 
  3. Siegbert Uhlig (2005). Encyclopaedia Aethiopica: D-Ha. Otto Harrassowitz Verlag. с. 951. ISBN 978-3-447-05238-2. Процитовано 2013-06-01. 
  4. A. Viquesnel (1868). Voyage dans la Turquie d'Europe: description physique et géologique de la Thrace. Bertrand. с. 148. Процитовано 2013-06-01. 

ДжерелаРедагувати

  • Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300–1600 / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАНУ. — Київ: Критика, 1998. — 286 с.
  • Özbaran, Salih (1994). The Ottoman Response to European Expansion: Studies on Ottoman-Portuguese Relations in the Indian Ocean and Ottoman Administration in the Arab Lands During the Sixteenth Century. Isis Press.