Абу аль-Рабі Сулейман

Абу аль-Рабі Сулейман (араб. أبو الربيع سليمان‎; нар. 1289 — 23 листопада 1310) — 6-й маринідський султан Марокко в 13081310 роках.

Абу аль-Рабі Сулейман
араб. أبو الربيع سليمان
Народився березень 1289
Помер 23 листопада 1310 (21 рік)
·хвороба
Країна Flag of Morocco.svg Марокко
Flag of Morocco (1258-1659).svg Мариніди
Діяльність політик, правитель
Посада Султан
Конфесія іслам і сунізм
Рід Мариніди
Батько Абу Якуб Юсуф (султан Марокко)[1]
Брати, сестри Абу Табіт Амір[1] і Abu Chama Chihab al-Din Abu al-Qasim abd al-Rahmand

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Маринідів. Син султана Абу Якуб Юсуфа. Народився 1289 року. Разом з братом — султаном Абу Табіт Аміром брав участь у придушенні повстання Османа ібн Абі аль-Ули. 1308 року після смерті брата посів трон. Продовжив облогу Сеути, але без успіху. Тому того ж року уклав з гранадським еміром (володарем Сеути) Мухаммадом III мирний договір, за яким поступався останньому містами Альхесірас, Гібралтар і Сеута, якими вже володів Гранадським емірат.

Втім невдовзі долучився до антигранадської коаліції у складі Кастилії і Арагону. Висловлюється думка, що султан брав таємну участь у змові проти еміра Мухаммада III, якого повалили 1309 року. Водночас внаслідок повстання маринідським загонам вдалося зайняти Сеуту.

Негайно за цим Абу аль-Рабі Сулейман уклав угоду в Фесі з новим гранадським еміром Насром I, за якою султан отримав міста Сеуту, Альхесірас і Ронду. За цим Абу аль-Рабі Сулейман відправив на допомогу Альхессірасу, обложеному військами Кастилії, Арагону і Португалії, флот і війська. Також надав допомогу Насру I в обороні Альмерії від арагонського війська.

У розпал цих подій почалося повстання в області Таза. Готуючись до його придушення, султан захворів і помер у листопаді 1310 року. Трон успадкував його брат Абу Саїд Усман II.

ДжерелаРедагувати

  • Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994
  • C.E. Bosworth, The New Islamic Dynasties: A Chronological and Genealogical Manual, Edinburgh University Press (2004), pp. 41–42 ISBN 9780748621378
  1. а б Encyclopaedia of Islam, 2nd edition