Абуцу-ні
Абуцу-ні (яп. 阿仏尼; бл. 1222–1283) — японська письменниця, поетеса періоду Камакура.
| Абуцу-ні | |
|---|---|
| яп. 阿仏尼 | |
 | |
| Народилася | 1209[1] |
| Померла | 1283[1] |
| Країна | Японія[1] |
| Діяльність | письменниця, поетеса, черниця |
| Галузь | поезія |
| Знання мов | японська[1] |
| Magnum opus | Izayoi Nikkid |
| Конфесія | буддизм |
| У шлюбі з | Фудзівара но Тамеіе[1] |
| Діти | Рейдзей Тамесукеd і Reizei Tamemorid |
Життєпис
ред.Походження її достеменно невідоме. Народилася близько 1222 року. Замолоду була всиновлена Тайра но Норісіґе, камі (губернатором) провінції Садо, який був другим чоловіком її матері. Втім за іншою версією була рідною донькою Норісіґе.
У віці 18—19 років стала служницею імператриці Анкамон-ін. Тоді мала ім'я Етідзен. Про цей її період відомо замало. Знано лише, що в цей час розпочала свою літературну діяльність та народила 3 дітей (синів Аджарі і Рісі та доньку Кі-Найсі). Сини стали буддистськими ченцями.
Близько 1250 року вийшла заміж за урядовця та поета Фудзівара но Тамеіе. Лише 1263 року народила дитину від чоловіка — сина Тамесуке. 1265 року — ще одного сина — Таменорі. З 1265 року носила ім'я Анкамон-ін Уемон-но Суке.
1269 року вплинула на чоловіка, щоб той заповів синові Тамесуке маєток Косібе-но сімо, а 1272 року — маєток Хосікава, книги з поезії Фудзівара но Тейка та його щоденник. Це спричинило конфлікт Фудзівара но Тамеіе з сином від іншого шлюбу — Тамеудзі.
1275 року після смерті чоловіка прийняла буддистський постриг, взявши ім'я Абуцу. Того ж року почався судовий процес Абуцу, яка від імені сина Тамесуке, боролася за виконання заповіту чоловіка від 1272 року. Його оскаржив Тамеудзі. Спочатку 1279 року рокухара-тандай ухвалило рішення на користь Тамеудзі. Але Абуцу оскаржила його перед сьогуном. До 1282 року вона здійснила декілька поїздок з Кіото до Камакури. Спочатку 1281 року рішення було відкладено у зв'язку з монгольським вторгненням. 1283 року Абуцу померла, не дочекавшись вироку. 1286 року суд сьогуна виніс рішення на користь Тамеудзі.
Творчість
ред.Є автором щоденників «Утатане-но-кі» (1251—1265 роки) і «Ідзайоі-ніккі» («Щоденник спадаючого Місяця»), де описуються події 1275—1283 років. До нього входить також листування з родичами та двором сьогуна, а також власні вірші Абуцу.
В її доробку критичний нарис щодо поезії «Йору-но цуру» («Нічний журавель», 1279 року, присвячений синові Тамесуке), настанова доньці «Меното-но фумі» (інша назва «Ніва-но осіе»).
Також є автором 877 віршів, з яких 47 увійшли до імператорської антології «Соку кокін вакасю», а 59 — до приватної антології «Фубоку-сю».
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 9. — ISBN 978-2-221-06888-5
Джерела
ред.- Resichauer, Edwin O. (December 1947). «The Izayoi Nikki (1277—1280)». Harvard Journal of Asiatic Studies. 10 (3/4): 255—387.
- Mulhern, Chieko Irie (1994). Japanese Women Writers: A Bio-Critical Sourcebook. Greenwood Publishing Group. pp. 3–8. ISBN 9780313254864.
- Louis Frédéric: Japan Encyclopedia. Harvard University Press, 2002, ISBN 0-674-00770-0, S. 5 .