Абдул Салам Ареф
А́бдул Сала́м Муха́ммед А́реф (араб. عبد السلام عارف; 21 травня 1921 — 13 квітня 1966) — іракський військовик, державний та політичний діяч, міністр внутрішніх справ, президент Іраку від 1963 до 1966 року. Відіграв провідну роль у поваленні монархії. Маючи підтримку в армії та в партії Баас, Ареф став президентом після повалення Абдель Керіма Касема. Загинув в результаті авіакатастрофи на півдні Іраку.
| Абдул Салам Ареф араб. عبد السلام عارف | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 8 лютого 1963 — 13 квітня 1966 року | |||
| Попередник: | Мугаммед Наджіб ар-Рубаї | ||
| Наступник: | Абдель Рахман Ареф | ||
| Народження: |
21 травня 1921 Багдад | ||
| Смерть: |
13 квітня 1966 (44 роки) Шатт-ель-Араб, в районі Ель-Курна | ||
| Причина смерті: | авіаційна катастрофа | ||
| Країна: | Ірак | ||
| Релігія: | Іслам | ||
| Партія: | АСС | ||
.svg)
Життєпис ред.
Народився 21 травня 1921 року в Багдаді, в родині торговця тканинами, який переїхав до столиці з Фаллуджі. 1934 року закінчив школу, після чого вступив до військового коледжу. 1941 року закінчив його, отримавши звання другого лейтенанта[1].
1948 року вирушив до Палестини на війну проти Ізраїлю. Після повернення на батьківщину увійшов до складу Головного командування збройних сил Іраку. 1951 року у складі британських підрозділів Ареф був відряджений на навчання в Дюссельдорф (Німеччина). Після повернення на батьківщину отримав звання генерал-майора.
Після повалення монархії Абдель Керім Касем очолив уряд і міністерство оборони Іраку, а Ареф став віце-прем'єром і міністром внутрішніх справ[2].
Президентство ред.
Після військового перевороту 1963 року Абдул Салам Ареф був обраний новим президентом країни, посаду голови уряду обійняв Ахмед Хасан аль-Бакр. До влади прийшла партія «Баас», яка за допомогою національної гвардії почала репресії проти комуністів та інших опозиційних сил. Від лютого до листопада 1963 року було вбито близько 5 тисяч осіб, а понад 10 тисяч — ув'язнено[3]. Разом з тим зростали внутрішні суперечності на тлі перемовин щодо об'єднання Іраку з Єгиптом, результатом чого став розпад соціалістичного блоку. Репресії підірвали довіру землевласників і селян до уряду. Водночас на півночі почались чергові військові дії проти курдських повстанців.
Спроби Баас знайти вихід з положення, що склалось, призвели до загострення суперечностей у партійному керівництві. У вересні у верхівці партії утворились два угруповання, суперечності між якими переросли у військові сутички[4]. Ареф скористався ситуацією, що склалась, і 18 листопада за підтримки військовиків організував державний переворот, усунувши бааситів від влади. Багатьох лідерів партії було заарештовано; серед заарештованих був і Саддам Хусейн — майбутній президент Іраку. У січні 1964 року пост глави уряду втратив Ахмед Хасан аль-Бакр, на його місце прийшов Тахір Ях'я. Таким чином Ареф зосередив у своїх руках всю повноту влади й установив у країні режим військової диктатури[5].
Абдул Салам Ареф формально визнав незалежність Кувейту, але не його кордони, встановлені Великою Британією. Він висунув територіальні претензії на острови Бубіян та Ель-Варба, а також на південну околицю іракського родовища нафти Ер-Румайла.
2 квітня 1965 року в північній частині Іраку знову почались військові дії з курдами. Лінія фронту розтягнулась на 500 кілометрів — від Захо до Ханакіна проти повстанців було кинуто 50 тисяч урядових військ. Іракська армія обстрілювала мирне населення курдських міст і проводила каральні рейди проти курдського населення в містах Кіркук, Ербіль і Захо[6].
Загибель ред.
Увечері 13 квітня вертоліт з президентом вилетів з Басри до Багдада. Слідом за ним вилетіли ще два вертольоти, які досягнули пункту призначення. Однак вертоліт з президентом так і не з'явився. Уламки вертольоту були знайдені вранці наступного дня на березі річки Шатт-ель-Араб біля району Ель-Куна. Ніхто з пасажирів, які перебували на борту, не вижив[7].
13 грудня 2004 року невідомі злочинці у власному будинку вбили дочку Арефа, Сану Абдул Салам, разом з її чоловіком.
Примітки ред.
- ↑ الشقيقان.. رئيسان للجمهورية. Архів оригіналу за 15 червня 2009. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ جلال طالباني بين ملوك ورؤساء العراق. Архів оригіналу за 7 червня 2007. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ Ирак. История. Архів оригіналу за 9 квітня 2008. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ История стран Азии и Африки в Новейшее время. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. — стор. 512
- ↑ History of Iraq: 1963—1970. Архів оригіналу за 5 травня 2011. Процитовано 19 грудня 2017.
- ↑ Курди й Курдистан[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Salaam Knowledge. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 19 грудня 2017.