Абдул-Баха́ (Абд ель-Баха; араб. ‏عبد البهاءله‎ — «слуга Баха»; уроджений Аббас Еффенді; нар. 23 травня 1844, Тегеран, Іран — пом. 28 листопада 1921, Хайфа) — одна з трьох центральних фігур Віри Бахаї. Старший син Бахаулли[2], призначений Ним єдиним правонаступником і Центром Віри Бахаї, єдиним правомочним тлумачем Його писань[3][4].

Абдул-Бага
араб. ‏عبد البهاءله
Ім'я при народженні Аббас Еффенді
Народився 23 травня 1844(1844-05-23)[1]
Тегеран, Каджарський Іран
Помер 28 листопада 1921(1921-11-28)[1] (77 років)
Хайфа, Підмандатна Палестина
Поховання Хайфа
Країна  Каджарський Іран
Діяльність релігійний лідер
Відомий завдяки релігійний діяч
Конфесія багаї
Батько Багаулла
Мати Асіія Ханум
Брати, сестри Bahiyyih Khánumd, Mírzá Mihdíd, Mírzá Muhammad `Alíd, Díyá'u'lláhd і Mirza Badi'u'llah Effendíd
У шлюбі з Мунір Ханум (1873—1921)
Нагороди
лицар-командор ордена Британської імперії

Життєпис ред.

 
Абдул-Бага в Парижі. 1913 рік

Абдул-Баха народився 23 травня 1844 року (5 джумада-аль-авваль 1260[5]) в Тегерані, Іран у сім'ї Бахаулли і Навваб. Його назвали Аббас Еффенді на честь діда Мірзи Аббаса Нурі[6]. Він узяв собі ім'я Абдул-БахаСлуга Баха»)[4] і присвятив своє подальше життя поширенню вчення батька.

У сім років Абдул-Баха захворів на туберкульоз[7]. Хоча хвороба минула[8], він все ж страждав на приступи туберкульозу до кінця життя[9].

Коли Абдул-Баха виповнилося вісім років його батько був ув'язнений, а майно сім'ї було розграбоване[10]. Разом зі своїм батьком, Абдул-Баха був засланий у Багдад, де прожив разом зі сім'єю дев'ять років. У 1863 році Бахаулла зі сім'єю був засланий у Стамбул. Потім сім'я була заслана у Едірне, а потім до міста-тюрми Акко у Палестині, сучасний Ізраїль.

В Акко Абдул-Баха одружився з Мунірою Ханум, дочкою давніх послідовників Баба. Шлюб був дуже щасливим, хоча з дев'яти народжених дітей п'ятеро померли.

Перед своєю смертю Бахаулла призначив його єдиним повноважним тлумачем свого вчення. Бахаї вбачають в Абдул-Баха взірець досконалого способу життя бахаї.

Віра Бахаї
 

Віра Бахаї
Байан · Кітаб-і-Агдас
Кітаб-і-Іґан
Потаємні слова

Основні уявлення
Баб · Бахаулла
Абдул-Баха · Шоґі Еффенді

Історія Бахаї
Віра Бабі
Віра Бахаї

Соціальне життя
Календар · Святі дні
Всесвітній центр Бахаї
Храм Лотоса · Усипальниця Баба
Символи · Інститут Рухі
Віра Бахаї в Україні


Абдул-Баха разом з його отцем переслідувався османською владою. Молодотурецька революція 1908 року звільнила його з 40-річного тюремного ув'язнення.

Ще коли Абдул-Баха залишався османським в'язнем, в Акку прибули (1898) перші паломники — бахаї з Заходу.

Після звільнення у 1908 році Абдул-Баха здійснив численні подорожі, які у 19111913 роках привели його до Європи й Америки. У вересні 1911 року Абдул-Баха прибув до Великої Британії, де відбувся його перший виступ у лондонській церкві Сіті Темпл.

Там він проголосив звістку Бахаулли про єдність і соціальну справедливість в релігійних громадах, товариствах пацифістів, профспілках, університетах, перед журналістами та чиновниками.

У роки Першої світової війни Абдул-Баха провів у Хайфі. Він не покинув Хайфу, не дивлячись ні на обстріли міста британським флотом, ні на погрози турецького командування. Він особисто організував широкомасштабні сільськогосподарські роботи, завдяки яким вдалося уникнути голоду в Хайфі і Акрі.

У 1920 році за гуманітарні заслуги (допомога голодуючим в Палестині під час війни) Абдул-Баха був нагороджений титулом лицаря Британської імперії.

Помер Абдул-Баха в Хайфі 28 листопада 1921 року.

Примітки ред.

  1. а б в Find a Grave — 1996.
  2. Chambers Biographical Dictionary, ISBN 0-550-18022-2, page 2(англ.)
  3. Bausani, Alessandro (1989), ‘Abd-al-Bahā’ : Life and work, Архівована копія, Encyclopædia Iranica, архів оригіналу за 6 травня 2021, процитовано 1 липня 2017.{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. а б (Smith, 2000, с. 14–20)
  5. Muhammad Qazvini (1949). `Abdu'l-Bahá Meeting with Two Prominent Iranians. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 5 вересня 2007.
  6. (Kazemzadeh, 2009)
  7. Hogenson, p.81
  8. Balyuzi, 2001, с. 12.
  9. Hogenson, p.82
  10. (Esslemont, 1980)

Література ред.

Посилання ред.