Абатство Вітбі

абатство

Абатство Вітбі (англ. Whitby Abbey) – історична та архітектурна пам’ятка Англії, що збереглася у вигляді руїн абатства збудованому в готичному стилі в XIII сторіччі. Пам’ятка охороняється законом і знаходиться під опікою організації Англійська Спадщина (English Heritage). Розташоване абатство в місті Вітбі, на східному березі річки Еск. Завдяки розташуванню руїн на пагорбі біля місця впадіння річки Еск в Північне море їх можна побачити як з іншого берега річки, так і з моря. Сьогодні руїни Абатства Вітбі є однією з найпопулярніших туристичних цікавинок Північного Йоркшира та східного узбережжя Англії.

Абатство Вітбі

Whitby Abbey (ruins) 2013-09-04 11-25-09.jpg

54°29′16″ пн. ш. 0°36′27″ зх. д. / 54.48800000002777466° пн. ш. 0.607508000028° зх. д. / 54.48800000002777466; -0.607508000028Координати: 54°29′16″ пн. ш. 0°36′27″ зх. д. / 54.48800000002777466° пн. ш. 0.607508000028° зх. д. / 54.48800000002777466; -0.607508000028
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[1]
Розташування Вітбі
Тип абатство
Стиль готика
Засновник Освіу
Дата заснування 7 століття

Абатство Вітбі. Карта розташування: Сполучене Королівство
Абатство Вітбі
Абатство Вітбі
Абатство Вітбі (Сполучене Королівство)
CMNS: Абатство Вітбі у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Перший монастир в районі Вітбі, яке тоді називалося Стреонешалх (Streoneshalh), було засновано приблизно в 657 році. Принцеса Хільда, з племені англів, стала першою абатисою монастиря і була пізніше канонізована. В монастирі тоді мешкали як монахи так і монахині. Він став одним з найважливіших релігійних центрів англо-саксонського світу того часу. В 664 році тут засідав Синод Вітбі, за участі короля Нортамбрії Освія, на якому вирішувалося якого христянського обряду має дотримуватися монастир — кельтського чи римського (латинського). Рішення було прийнято на користь римського обряду. В той час в монастирі також мешкав світський чоловік на ім’я Кедмон — найперший відомий англійський поет. Тодішні мешканці, англи, покинули монастир та навколишнє поселення в IX сторіччі, можливо внаслідок набігів вікінгів. Вікінги також заснували тут своє поселення. На час норманського завоювання в 1066 році вікінги вже пішли, але залишили після себе назву Вітбі. Приблизно в 1078 році в Вітбі постав новий, бенедектинський, монастир. Будівництво абатства в готичному стилі, руїни якого збереглися до нашого часу, почалося в XII сторіччі і продовжувалося протягом наступних двохсот років. Абатство припинило своє існування в якості релігійного центру в 1539 році, після того як король Генрі VIII оголосив себе главою англійської церкви та розпустив усі католицькі монастирі. Одразу ж після закриття абатства, в 1541 році, сер Річард Чормлі викупив його будівлі та прилеглу територію, і заснував один із своїх маєтків. Впродовж наступних двохсот років, родина Чормлі реставрувала час від часу старовинні будівлі абатства. У XVIII сторіччі, родина полишила абатство, після чого будівлі почали руйнуватися внаслідок ерозії від вітру та дощу. З початку XVIII сторіччя Вітбі стало популярним курортним містом, а руїни абатства - туристичною принадою.

В літературіРедагувати

Наприкінці XIX сторіччя письменник Брем Стокер, автор бестселера “Дракула”, відвідував Вітбі. Руїни абатства та місцеві краєвиди надихнули його настільки, що він змалював їх в своєму знаменитому романі. Коли Дракула прибуває з Трансильванії до Англії, він сходить на берег саме в Вітбі, перетворившись на чорного собаку.

ПриміткиРедагувати

  1. National Heritage List for England

ДжерелаРедагувати