Історія економіки Норвегії
Економі́чна істо́рія Норвегії — починається з періоду заселення її нинішньої території першими поселенцями.
Господарство доісторичного періоду
ред.Економіка середньовічної Норвегії
ред.XIX століття
ред.До кін. XIX ст. Норвегія була периферійною країною, орієнтованою на Велику Британію як на основного торгового партнера і спеціалізувалася у вилові та експорті риби і морських перевезеннях, — у Норвегії на початку ХХ ст. був 3-й за величиною морський вантажний флот. Паралельно для внутрішніх потреб розвивалася промисловість — від кораблебудування до виробництва деревообробного обладнання, в тому числі виробництво агрегатів на паровій тязі.
Економічна історія Норвегії в XIX ст. почалася з кризи, що наступила після завершення наполеонівських воєн та пов'язана з обмеженням експорту лісу у Велику Британію (британський уряд ввів пільгові тарифи для експорту лісових товарів з Канади). Експорт риби, другого за значенням експортного товару, постраждав менше, з 1820-х рр. промисел зв'язаний з оселедцем на західному узбережжі вступив в стадію активного розвитку.
З 1850-х рр. прискорився розвиток землеробства і тваринництва.
Будівництво залізниць (перша в 1854) поклало кінець ізоляції малих сіл та містечок і відкрило шлях для продажу сільськогосподарських продуктів. Найважливіший внесок у розвиток економіки Норвегії внесло торгове мореплавання (особливо в 1850-80-х рр.). Частка країни в світовому тоннажі торгових судів досягла 6,1 %, до кін. XIX ст. Активний розвиток торгівлі і флоту створили передумови для швидкого зростання провислості, починаючи з 1860-х рр.
Швидкий економічний розвиток в XIX ст. призвів до зниження ролі поміщиків і скасування дворянства (у 1821 р.). Окрім двох традиційних соціально-політичних сил (селянство і монарх), до кін. цього століття в країні посилилися позиції судновласників і підприємців.
XX століття
ред.На поч. XX ст. економіка Норвегії продовжувала швидко розвиватися, велику роль в ній почала відігравати гідроенергетика. До 1906 3/4 норвезьких гідроелектростанцій знаходилося в руках іноземців, що призвело до бурхливих дебатів в стортингу навколо законопроєкту про концесії для захисту власної промисловості. В 1909 р. законопроєкт був прийнятий.
Після початку Першої світової війни держави Антанти, майже повністю контролювали зовнішню торгівлю Норвегії, зобов'язали припинити експорт рибидо Німеччини, а також товарів стратегічного значення (пірит, мідь). В ході війни держава втратила бл. половини торгового флоту, постраждала від «підводної війни».
У 1915 році уряд Норвегії встановив 10-ти годинний робочий день, в 1919 — 48-ми годинний робочий тиждень.
У 1920-х рр. відбулось скорочення зовнішніх ринків і посилення конкуренції на них привели до виникнення безробіття в Норвегії (в 1927 — 20 %), збільшилася в період світової економічної кризи 1929-33 до 33 %.
У 1935 було сформовано уряд на чолі з Юханом Нюгорсволлом. Він здійснив реформу пенсійного і фабричного законодавства, ввів страхування по безробіттю, збільшило державні капіталовкладення. Це поліпшило економічну ситуацію, однак безробіття продовжувало залишатися на високому рівні (20 % в 1938).
Після початку Другої світової війни, в червні 1940 норвезький уряд емігрував до Лондона, звідки управляв торговим флотом, що обслуговував потреби союзників по антигітлерівській коаліції.
У 1941-45 рр. на територію країни нацистами були доставлені бл. 80-ти тис. радянських військовополонених для використання на будівельних роботах, бл. 14 тис. з них загинули.
Після Другої світової війни
ред.Післявоєнне економічне відновлення Норвегії відбувалось швидкими темпами. До 1949 р. торговий флот досяг рівня 1940, а індекси промислового виробництва і будівництва житла перевищили показники 1930-х рр.
У 1957 р. був прийнятий закон про загальну пенсію (вступив в дію в 1959).
В 1964 р. — новий Закон про соціальне благополуччя. Соціально-економічна ситуація в державі залишалася сприятливою: була забезпечена практично повна зайнятість населення, швидко зростав рівень життя.
У 1960 році Норвегія вступила в Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі, але при цьому неохоче встановлювала більш тісні зв'язки з іншими країнами, здебільшого через побоювання, що не зможе зберегти дрібне сільське господарство і рибальство. Велика кількість норвежців заробляли на життя рибальством — воно забезпечувало й державі основний дохід.
З кін. 1960-х рр. завдяки інтенсивному освоєнню родовищ нафти і газу на норвезькому шельфі в Північному морі країна вийшла на одне з перших місць в світі по ряду економічних показників.
Див. також
ред.Примітки
ред.Література
ред.- Det Norske folks liv og historie gjennem tidene. Oslo, 1929—1938. Bd 1–11; V ̊art folks historie. Oslo, 1961—1964. Bd 1–9
- Sejersted F. The age of social democracy: Norway and Sweden in the twentieth century. Princeton, 2011.
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Історія економіки Норвегії |
- Economic history of Norway [Архівовано 28 жовтня 2013 у Wayback Machine.] EH.net encyclopedia article by business historian Ola Honningdal Grytten, professor at NHH