Історія Сан-Марино

аспект історії

Сан-Марино - унікальна держава в Європі. Вона дуже маленька та існує вже 17 століть.


Середні вікиРедагувати

Згідно з легендою, країну заснував 3 вересня 301 р. скульптор-каменяр з далматського острова Раб Святий Марин. Згодом церква канонізувала його. Назва «Республіка Сан-Марино» задується в документах ще з 885 р. Населення існувало як незалежна громада до 12 ст. У 1291 р. папа римський Микола IV визнав незалежність Сан-Марино.

Нова історіяРедагувати

Чинну й досі конституцію прийняли 8 жовтня 1600 р. Зміни до неї вносились у 1906 р. У 1739 р. була окупована папськими військами, однак народне повстання змусило їх відступити. 1740 р. папа Климент XII визнав незалежність Сан-Марино. Італія визнала незалежність Сан-Марино 22 березня 1862 р.

Новітня історіяРедагувати

У роки 1-ї світової війни сан-маринське військо (15 солдатів) було на боці Антанти. Під час 2-ї світової республіка була на боці Італії, оголосивши війну в 1940 р. В.Британії. Пізніше Сан-Марино оголосило нейтралітет незадовго перед капітуляцією Італії 29 вересня 1943 р. З 10 серпня по 21 вересня 1944 країну тимчасово окупували німецькі війська, після яких пришли американські. Вони покинули територію Сан-Марино 20 жовтня 1944 р.

Сан-Марино дотримується політики нейтралітету та неприєднання. Підтримуються найтісніші зв'язки з Італією. Протягом 1978-1986 рр. при владі була коаліція лівих партій, у 1986-1998 - коаліція комуністів і християнських демократів, відтоді - коаліція соціалістів і християнських демократів.

ДжерелаРедагувати

  • І.І.Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. - 608с. с.425.
  • Советская историческая энциклопедия.