Історія Бангладеш
Бангладе́ш — держава в Південній Азії (колишній Східний Пакистан), із трьох боків оточена територією Індії, з півдня омивається водами Бенгальської затоки. Назва Бангладеш із санскриту (бенгалі) bangla — означає людей, що говорять на бенгалі, а desh — «країна», таким чином, Бангладеш — країна, що говорить бенгальською.
Доісторичний період
ред.Стародавній період
ред.За одними даними, індоєвропейські племена аріїв проникли на територію сучасного Бангладеш бл. 1000 р. до н. е. із заходу, з долини р. Ганг в Індії. За іншими даними, і це більш достовірно, це сталося бл. 700 р. до н. е. З цього часу на території Бангладеш почалася залізна доба, представлена археологічною культурою північної чорної кераміки. На території Бангладеш перші держави виникли ще в 7-6 ст. до н. е. Найбільшою серед них була Ванга. У 320—180 рр. до н. е. країна належала до імперії Маур'я, в 1 ст. до н. е. розпалась на декілька самостійних князівств, які у 4-5 ст. увійшли до імперії Гуптів.
Середні віки
ред.Протягом 8-13 ст. існувала єдина Бенгальська держава, яку очолювали династії Сенів і Палів. У першій половині 13 ст. територія Бангладеш потрапила під владу різних мусульманських династій. Поступово більшість місцевого населення перейшла з індуїстської релігії в іслам.
Британська Індія
ред.У 1757 р. після битви під Плессі територія Бангладеш перейшла під британський контроль і в травні 1770 р. стала частиною колонії Британська Індія.
Східний Пакистан (1947—1971)
ред.У складі Британської Індії сучасний Бангладеш (тоді східна Бенгалія) мала славу провідного світового експортера джуту. Його волокно перероблялося на підприємствах Калькутти та її околиць і вивозилося на зовнішні ринки через Калькуттський порт. Коли в 1947 англійське панування в цьому регіоні припинилося, відбувся розподіл переважно на індуську Індію і мусульманський Пакистан. Східна Бенгалія увійшла до складу Пакистану і була відособлена від його західної частини на 1600 км індійської території, де залишилася Калькутта. Це позбавило нову провінцію колишнього економічного центру.
У період між 1947 і 1961 роками економіка Східного Пакистану перебувала в стані стагнації. Бенгальці не були у повному складі представлені в пакистанській армії, парламенті й центральному державному апараті, а уряд вкладав основні кошти в господарський розвиток західних провінцій. Крім будівництва джутових фабрик, переважно на кошти інвесторів із західної частини країни, в промисловості Східного Пакистану було важко помітити інші позитивні зміни. А кількість населення провінції зростала швидше, ніж збільшувалося виробництво рису, і доводилося розширювати імпорт продовольства. Хоча джут був головним джерелом валюти для всієї країни, східна провінція істотно відставала за рівнем життя від Західного Пакистану.
Становлення незалежної держави
ред.На чолі національно-визвольного руху в наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років став Шейх Муджибур Рахман, керівник партії Авамі ліг, що виступила 26 березня 1971 року з декларацією про утворення незалежної держави Бангладеш. Після громадянської війни, в якій Індія підтримала повсталих, 16 грудня 1971 року пакистанські урядові війська здалися, що стало вирішальною перемогою на шляху становлення нової держави. У січні 1972 року Муджибур Рахман повернувся з вигнання та обійняв посаду прем'єр-міністра Бангладеш.
Муджибур Рахман проголосив чотири основоположних принципи, яких повинна була дотримуватися молода держава: націоналізм, соціалізм, секуляризм і демократія. Він почав роззброєння бойових повстанських загонів і запросив закордонних економістів для розробки програми розвитку країни по соціалістичному шляху.
У 1972 році було здійснено націоналізацію багатьох промислових підприємств, включаючи джутові та бавовняні фабрики та цукрові заводи, а також банків, страхових компаній і чайних плантацій. Наприкінці 1972 року було запроваджено парламент. Загальні вибори, що відбулися в березні 1973 року, принесли перемогу Авамі ліг.
Влітку 1974 року сильні повені завдали величезної шкоди посівам рису і стали причиною масового голоду. Недостача продовольства і різке підвищення цін на нафту призвели до значного зростання інфляції. Престиж керівництва країни впав, що в поєднанні з обвинуваченнями режиму в корупції підірвало авторитет прем'єр-міністра. У грудні 1974 року уряд запровадив воєнний стан. Згідно з поправками до Конституції, прийнятими в січні 1975 року, відбулася заміна демократичного парламентського ладу на президентське правління і перехід до однопартійної системи. Муджибур Рахман став президентом і оголосив про необхідність «другої революції», яка повинна покінчити з корупцією і тероризмом. У червні всі незалежні газети були закриті. Прагнення прем'єра встановити авторитарний режим посилило невдоволення армії, і 15 серпня 1975 р. група офіцерів здійснила переворот, убивши Муджибура Рахмана і більшість членів його сім'ї (його дочка Хасина, майбутній прем'єр-міністр, у той час знаходилася за межами країни).
Після двох невдалих путчів на початку листопада 1975 року командувач збройними силами генерал-майор Зіаур Рахман (Зіа) став провідником нового режиму і послідовно обіймав посади головного військового адміністратора з листопада 1976 року і президента — з квітня 1977 року. Зіа енергійно докладав зусиль, щоб домогтися зростання виробництва продовольства, роблячи упор на іригацію, і одночасно впровадити в маси програму «планування сім'ї». При новому президентові відбулися істотні зміни у зовнішній політиці країни. Муджибур Рахман привів Бангладеш до незалежності, користуючись потужною підтримкою Індії, і тому дотримувався проіндійської лінії. Зіа був налаштований стосовно Індії критичніше, особливо через конфліктну ситуацію з питання про стік вод Ганга, що виникла після будівництва на індійській території дамби Фаракка.
Зіа переміг на президентських виборах у червні 1978 року, а у вересні заснував Націоналістичну партію Бангладеш (НПБ), яка здобула перемогу на парламентських виборах в лютому 1979 року. Тоді ж Зіа скасував закон про надзвичайний стан.
30 травня 1981 року Зіа було вбито під час невдалого заколоту і посаду президента обійняв віцепрезидент Абдус Саттар. Однак він не користувався підтримкою військових і 24 березня 1982 року командувач збройних сил генерал-лейтенант Хуссейн Мухаммед Ершад здійснив безкровний переворот.
У червні Ершад оголосив про зміни в державній економічній політиці та повернув у приватний сектор підприємства найважливіші галузі промисловості, передусім джутової та целюлозно-паперової. У листопаді 1983 року Ершад ініціював утворення партії Джатія і в наступному місяці проголосив себе президентом. Однак його уряд зіткнувся з сильною опозицією з боку НПБ, якою керувала вдова Зіаури Рахмана — Халеда Зіа та Авамі ліг на чолі з дочкою Муджибура Рахмана — Шейх Хасиною Вазед. Страйки та антиурядові виступи призвели до розпуску президентом парламенту в 1987 році.
Проти проведення призначених Ершадом на 1988 рік нових виборів виступили й НПБ, і Авамі ліг. У листопаді 1990 обидві партії дійшли згоди в питанні про відставку Ершада. Тимчасовий президент погодився, що його головне завдання — проведення демократичних («вільних і чесних») виборів.
Вибори пройшли в лютому 1991 року. Посаду прем'єр-міністра зайняла Халеда Зіа. Авамі ліг стояла на позиції відновлення в країні парламентської системи правління, тоді як НПБ виступала за збереження президентської республіки. Потім НПБ змінила свою позицію і погодилася із запропонованою Авамі ліг конституційною поправкою, якою передбачалося відновлення парламентської демократії. 24 листопада 1995 року прем'єр-міністр розпустила парламент і призначила вибори на 15 лютого 1996 року.
Новий парламент, в якому домінували депутати від НПБ, схвалив конституційні поправки, що враховували настрої опозиції, й ухвалив рішення про саморозпуск.
У результаті виборів, проведених «безпартійним тимчасовим урядом» у червні 1996 року, Авамі ліг завоювала 176 місць у парламенті й стала керівною партією. За сприяння партії Джатія Авамі ліг, що прийняла її позицію, сформувала уряд, який очолила Шейх Хасина Вазед. Президентом країни в жовтні 1996 року став Шахабуддін Ахмед.
У Бангладеш зберігається напружена внутрішньополітична ситуація у зв'язку з тим, що існує сильна опозиція, очолювана Націоналістичною партією (голова Халеда Зіа).
Джерела
ред.- Van Schendel, Willem. A history of Bangladesh (Cambridge University Press, 2009).
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |