Історія Баланівських церквів

Чудо-михайлівський храм — церква, що контролюється УПЦ МП в селі Баланівка Гайсинського району Вінницької області. Це мурована церква, пам'ятка архітектури місцевого значення, збудована 1729 року. Настоятель церкви — протоієрей Сопіга Петро Васильович.

Церква на честь Архистратига Михаїла
Церква на честь Архистратига Михаїла (Баланівка)
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Баланівка
Початок будівництва
Кінець будівництва	1729
Стиль	руський стиль
Належність	УПЦ МП
Єпархія	Тульчинська єпархія УПЦ (МП)
Стан	Пам'ятка архітектури місцевого значення України (47-М)
Адреса	с. Баланівка, Вул. Лесі Українки 37

Історія

У Баланівці з часів існування села було декілька церков. Однією з перших була дерев'яна Миколаївська церква, побудована в 1733 році. Вона знаходилась на місці колишнього поміщинського саду. Зі священників Баланівської церкви відомий Кирил Тутевич, який в 1795 році обернувся з унії в православ'я з усім приходом.

Після зруйнування церкви на честь Миколая-Чудотворця в 1810 було розпочато будівництво нової церкви, яка в 1823 році була овсячена з дозволу Преосвященого Ксенофонда. Цегляна церква знаходилась посер села. Зверху вона була покрита листовим залізом і пофарбована мідянкою.Дзвіниця також цегляна знаходилась від церкви за декілька кроків на західному боці й побудована в 1833 році.

Для того щоб поміщик Сабанський міг побудувати цю церкву, він зобов'язувався перед єпархіальним керівництвом побудувати ще дві цегляні церкви в інших своїх селах: Демидівці та Павлівці Ольгопольського повіту. Церква й дзвіниця побудовані за візантійським архітектурним стилем. Церква має два куполи, один височить над притвором, а інший - над алтарною частиною храму висотою 15 сажнів. Широта середньої частини храму має 4 сажні, а довжина храму з алтарем і притвором - 11 сажнів. Дзвіниць Баланівка мала п'ять, першаз них вагою в 40 пудів 32 фунти, друга - 5 пудів і 1 фунт, третя- 1 пуд і 26 фунтів, четверта - 1 пуд і 8 фунтів, п'ята - 39 фунтів. Усі разом дзвіниці мали вагу в 49 пудів і 26 фунтів. Вони були вилиті на Немирівському заводі.

Внутрішня прекраса церкви - престол, присвячений Миколаю Чудотворцю, обладнаний в указну міру. Алтар столярної роботи, із зображенням на ньому Царя слави в різних позолочених рамах. На жертовнику - дерев'яна ікона Спасителя. По праву сторону шафа для зберігання плащаниці (на червоному оксамиті) і різниці. Іноконстас чотирьох'ярусний дерев'яний залишений від попередньої церкви, старовиної різьбленої роботи з іконамистаровиного живопису грецького стилю. У 1837 році іконостас був перероблений по обладнанню церкви і прикрашенний живописом і позолотою. В першому ярусі іконостасу ікони відображають Спасителя і Богородицю з первістком. З правого боку вратниці ікони - Священник Миколай і Хреститель Господній Іоан Предтечи, а з лівої вратниці ікони - Преподобний Онуфрій і Великомучиниця Варвава. В другомі ярусі: "Таємна Вечеря" і всі святі іноки у вигляді невеликих зображень. У третьому ярусі ікони: Спасителя в образі Великого Архієрея, по обидва боки образи святих Апостолів, Василія Великого й Іоанна Златоуста. В четвертому ярусі зображені ікони Бога - Батька і двадцяти пророків. Крім того на стінах розвішані ікони прекрасного живопису на холсті, в позолочених рамках. Це Спаситель, Богоматір, Святитель Митрофан Воронезький, преподобний Сергій, свята Мироносиця Марія Магдалина, святий первомученик Стефан і чотири євангелісти. Вся внутрішня частина церкви в тому ж 1837 році майстерно розфарбована алреско.

У церкві було 4 Євангелія Московського другу, з яким найдавніше - 1751 року, 5 ручних хрестів, з яких 2 срібно-позолочені, 2 кипарисні штучного різьблення і 1 пурпурово - білий, 1 гробниця, 2 чаші мідних позолочених, 2 чаші срібні з позолоченими приборами, одне велике срібне панікаділо, 3 кадильниці, 12 висячих ламп, 1 стояча лампада, 6 підсвічників, 5 придатних для використання риз, 5 підризників, 3 пояси, 2 виносних хрести, 6 хоругвів з іконами. Богослужебні книги є у всьому окрузі Московського і Київського друку. В церковній бібліотеці зберіглося 22 екземпляри повчальних проповідей, 17 екземплярів Біблії, 12 книг життя святих і журнал християнського читання за 1859-1861 роки.

Першим священиком був Григорій Тутевич, другим став його син - Кирило Тутевич, також уніат, який у 1795 році разом з усіма жителями перейшов у православ'я; третім священиком був Фома Новінський, а з 1833 року - Лука Стрельбицький. Деякий період у Баланівці служив Григорій Терентійович Ошовський(1921-2000) який на основі церковних записів та спогадів старожилів описав історичне минуле Баланівки. Довгий період у церкві служила сім'я Карпеців Василя Мифодійовича та його сина Степана Васильовича.

Радянський період

У роки радянської влади над церквою поглумилися.

На початку 60-х років XX століття біля церкви побудували Будинок культури, а церкву зруйнували, тому в Баланівці залишилась тільки одна церква в Слободо-Баланівці.

Храм Михайла Чудотворця побудований в 1878 році на кошти прихожан, держави І поміщика Сабанського; вартість церкви близько 20000 крб. Попередній храм був дерев'яний, трьохкупольний, з окремою дзвіницею, побудований в 1752 році в ім'я святого Архістратига Михайла. На цьому місці нині стоїть пам'ятник у вигляді кам'яної каплиці. Із служителів цього приходу особливо відзначився Константин Дложевський, який доклав багато зусиль для будівництва нинішнього храму і церковно-приходської школи.

Церковна школа грамоти з 1897 р. розміщувалась у найманій селянській хаті. Тут же була й народна читальня, відкрита Повітовим Комітетом Товариства Тверезості. Читальня була розміщена в будинку поміщиці графині Марії Потоцької.

У роки радянської влади церкву неодноразово закривали, священників піддавали репресіям. Двічі був репресований у 1933 і в 1937рр. священник Антон Купріянович Туркевич, який більше 30 років прослужив у приході.

У повоєнний час служба в храмі відновлена і діє донині.

На церковному подвір'ї стоїть невеличкий пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули в Першій світовій війні 1914-1918 рр., могила священика А.К. Туркевича і його дружини, а також В.М. Карпця з матушкою та їхнього сина священика Степана.

Сучасність

На сьогодні настоятель храму є Сопіга Петро Васильович.

Як і більшість церков у радянські часи, Божий дім стояв зачинений і всіма покинутий. Зараз же потроху відновлюється все, що було втрачено протягом десятиліть. Храм являє собою кам’яну однокупольну будівлю з великими арочними вікнами. Перед церквою знаходиться просторий двір із зеленими насадженнями і високими деревами. І церква, і територія досить добре доглянуті, що говорить про те, що парафіяни не байдужі і з любов’ю ставляться до своєї церкви.

2012 року відбулася передача офіційних документів про його перехід із державної власності у власність УПЦ.

З 1927 року храм перебуває у власності держави, віряни є його користувачами. За ініціативи губернатора області Миколи Джиги прийнято розпорядження про передачу храму баланівській релігійній громаді УПЦ.

Фото настоятеля

Джерела

Стаття передрукована із монографії Любов душі моєї - Баланівка, Г. Погончика, Г. Невеличко