Вікіпедія

Ісо Каньєнда

І́со Бо́ксер Каньє́нда (англ. Essau Boxer Kanyenda, нар. 27 вересня 1982, Дедза) — малавійський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий за виступами у складі низки російських та південноафриканських клубів, а також збірної Малаві, у складі якої зіграв 60 матчів та відзначився 19 забитими м'ячами.

Ф
Ісо Каньєнда
Ісо Каньєнда
Ісо Каньєнда
Особисті дані
Народження 27 вересня 1982(1982-09-27)[1] (41 рік)
  Дедзаd, Центральний регіон, Малаві
Зріст 185 см[2]
Прізвисько Чорна мамба[3][4]
Боксер
Громадянство  Малаві
Позиція нападник
Номер 9
Юнацькі клуби
Малаві «Велфейр»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998-1999 Малаві «Велфейр»  ? (?)
1999-2001 Малаві ДВАШКО 60 (40)
2001-2003 Південно-Африканська Республіка «Джомо Космос» 46 (26)
2003-2005 Росія «Ростов» 64 (11)
2005-2008 Росія «Локомотив» (Москва) 3 (0)
2006-2007 →  Росія «Ростов» 44 (10)
2008 →  Росія «КАМАЗ» 19 (5)
2009 Росія «КАМАЗ» 25 (4)
2010 Росія «Ротор» 27 (7)
2010-2011 Південно-Африканська Республіка «Морока Своллоуз» 0 (0)
2011 Росія «Динамо» (Брянськ) 12 (0)
2012 Данія «Б 93» 5 (0)
2013-2017 Південно-Африканська Республіка «Полокване Сіті» 99 (22)
2017-2019 Малаві «Бі Форвард Вондерерз»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2000-2015 Малаві Малаві 60 (19)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Ісо Каньєнда розпочав виступи на футбольних полях у 1998 році в клубі першого дивізіону чемпіонату Малаві «Велфейр» з його рідного міста Дедза. У 1999 році став професійним футболістом, підписавши контракт із клубом малавійської Прем'єр-ліги ДВАШКО з Нкота-Кота. У 2003 році він перебрався до набагато сильнішого чемпіонату ПАР, де він грав у команді «Джомо Космос» з Йоганнесбурга. У 2000 році він дебютував у національній збірній країни. У 2001 та 2002 роках Каньєнда визнавався кращим футболістом Малаві, причому в 2002 році він визнаний найпопулярнішою людиною в країні.[5] У 2003 році Ісо Каньєнда перебрався до Росії, де став гравцем команди місцевої Прем'єр-ліги «Ростов», хоча в нього також був варіант трансферу до марсельського «Олімпіка».[6] Ісо став першим малавійським футболістом у російській першості. 30 червня 2003 року він зіграв за збірну легіонерів російської першості. Два сезони він виступав у складі «Ростова», за який зіграв 64 матчі, в яких відзначився 11 забитими м'ячами. У 2005 році Каньєнда перейшов до московського «Локомотива» в результаті обміну його на Михайла Ашветію. Проте закріпитися в основі «залізничників» малавійський форвард не зумів, зігравши лише 3 матчі за клуб у першості Росії. У 2006 році Каньєнда став олімпійським послом міста Сочі як одного з кандидатів на проведення Зимових Олімпійських ігор 2014 року. У 2006—2007 роках Ісо Каньєнда знову грав у складі «Ростова» на правах оренди. У 2008 році малавійця віддали в оренду до іншого російського клубу «КАМАЗ»[7], у 2009 році він грав за автозаводську команду вже на постійній основі, загалом зіграв за «КАМАЗ» 44 матчі, в яких відзначився 9 забитими м'ячами. У 2010 році він знову змінив клуб без зміни країни базування, ставши гравцем «Ротора».[8] Усього в російській Прем'єр-лізі Каньєнда зіграв 111 матчів, у яких відзначився 21 забитим м'ячем.

У кінці 2010 року Ісо Каньєнда підписав контракт із південноафриканським клубом «Морока Своллоуз».[9] З квітня 2011 року малавійський форвард став гравцем команди «Динамо» (Брянськ), яка грала в ФНЛ. У 2012 році Каньєнда став гравцем данської «Б 93», діями якого керував колишній тренер збірної Малаві. У 2013—2017 роках Каньєнда грав за південноафриканський клуб «Полокване Сіті». 30 липня 2017 року Ісо Каньєнда оголосив про завершення кар'єри гравця та повернення до Малаві для переходу на тренерську роботу.[10] На батьківщині Каньєнда грав у клубі «Бі Форвард Вондерерз», остаточно завершив виступи на футбольних полях у 2019 році.

Особисте життя ред.

Дружину Ісо Каньєнди звати Квін[6][11], у футболіста є три сини: Натан, Вейн та Уево[12], які живуть у Малаві. Друге ім'я Боксер отримав від батька, який у свою чергу отримав його від діда. За словами Каньєнди, дід був керівником одного з сіл, і йому часто доводилось відстоювати інтереси його жителів або наводити порядок, якщо між ними виникали конфлікти, при цьому вкрай рідко діду не доводилось використовувати кулаки.[13]

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ «РОТОР» Волгоград — сайт болельщиков. Состав команды «Ротор» Волгоград. Информация о футболисте Каньенда Исау Боксер[недоступне посилання] (рос.)
  3. ↑ Сборная России по футболу. Корнаухов Олег Дмитриевич (рос.)
  4. ↑ Не смертельный укус «Чёрной мамбы»[недоступне посилання] (рос.)
  5. ↑ Исо Каньенда: «Буду много забивать — стану популярнее президента» [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ а б Нападающий «Локомотива» Исо Каньенда: Спасибо, Ростов! [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Каньенда едет в Набережные Челны [Архівовано 17 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Озвучены имена двух новых игроков «Ротора» [Архівовано 2 березня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Каньенда вернулся в ЮАР [Архівовано 4 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Экс-нападающий «Локомотива» и «Ростова» завершил карьеру и метит в тренеры [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ У Исау Каниенды родился сын![недоступне посилання] (рос.)
  12. ↑ Исо Каньенда в третий раз стал отцом[недоступне посилання] (рос.)
  13. ↑ Дед Каньенды всего добился кулаками [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісо_Каньєнда&oldid=39966071