Ісакіо Кальєха

	Ісакіо Кальєха
	Ісакіо Кальєха
	Ісакіо Кальєха у 1971 році
Особисті дані
Народження	6 грудня 1936
	Вальє-де-Серрато, Іспанія
Смерть	4 лютого 2019 (82 роки)
	Мадрид, Іспанія
Громадянство	Іспанія
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
?-1958	«Фемса»
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Ісакіо Кальєха у Вікісховищі

Ісакіо Кальєха (ісп. Isacio Calleja, 6 грудня 1936, Вальє-де-Серрато — 4 лютого 2019, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції захисника.

Майже усю кар'єру провів у столичному «Атлетіко», з якою став дворазовим чемпіоном Іспанії, чотириразовим володарем Кубка Іспанії та переможцем Кубка володарем кубків УЄФА. Також грав за національну збірну Іспанії, з якою став чемпіоном Європи.

Клубна кар'єра ред.

Народився 6 грудня 1936 року в місті Вальє-де-Серрато. Вихованець мадридської юнацької команди «Фемса»^[1], з якої потрапив до «Атлетіко». Матрацники відразу ввідали молодого гравця у клуб «Гвадалахара», що тоді грав у Терсері^[2].

Повернувшись в «Атлетіко», він дебютував у Ла Лізі 4 січня 1959 року в матчі проти «Реала Ов'єдо»^[3] . У свій перший сезон зіграв всього 9 ігор^[4], але поступово став основним гравцем команди і допоміг їй вигравати національний кубок двічі поспіль у 1960 та 1961 роках. У сезоні 1961/62 «Атлетіко» виграв Кубок володарів кубків, а Кальєха взяв участь у 9 матчах^[5].

В подальшому Ісакіо виграв з командою ще два кубки Іспанії (1965 і 1972), а також два титули чемпіона країни (1965/66 і 1969/70). При цьому 19 квітня 1970 року Кальєха забив єдиний гол у сезоні у грі проти «Сабаделя», який і приніс другий титул. Пішов з футболу в липні 1972 року, вигравши свій четвертий Кубок Іспанії у віці 35 років^[4]. Загалом він провів за клуб 424 офіційних матчі, зігравши в семи різних змаганнях (Кубок європейських чемпіонів, Кубок володарів кубків, Кубок УЄФА, Кубок ярмарків, Кубок Інтертото, Ла Ліга і Кубок Іспанії)^[6].

У зв'язку із завершенням кар'єри «Атлетіко» організував гравцю прощальний матч, в якому 15 жовтня в 1972 році «матрасники» зіграли з аргентинським «Індепендьєнте» (2:1)^[7]. Того ж дня він отримав Срібну медаль Королівського ордена Спортивних заслуг Іспанії^[8].

Виступи за збірну ред.

19 квітня 1961 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії в грі проти Уельсу в рамках відбору на чемпіонат світу 1962 року^[9].

У складі збірної був учасником домашнього чемпіонату Європи 1964 року, зігравши у обох матчах на турнірі, в тому числі і у виграному фіналі, здобувши титул континентального чемпіона^[10] .

Після тріумфального фіналу тривалий час не грав за збірну і лише через вісім років, 23 травня 1972 року проти Уругваю (2:0) зіграв свою наступну тринадцяту гру у збірній^[11], яка і виявилась останньою^[5], вивівши команду у статусі капітана.

Він поєднав свою спортивну кар'єру з навчанням, отримавши диплом з права^[12]. Після завершення ігрової кар'єри покинув футбол і працював в Мадриді на посаді прокурора судів^[2]. Помер 4 лютого 2019 року на 83-му році життя у місті Мадрид^[13]^[14].